НА ДОБІГАННЯ СТАРОГО РОКУ. КОНЦЕРТ БЕНА ГАРПЕРА ЗІ «СЛІПИМИ ХЛОПЦЯМИ З АЛАБАМИ» 2005 Р.

Чим для мене знаменний 2018 рік, якого залишилося сім годин?

На початку його я зміг закінчити переклад усіх текстів Різдва Христового. Думав, що Богоявління зроблю цього року, але... «вас багато, а я одна» – так, цитуючи умовну совєтську продавчиню, думаю й відповідаю я.

Також 2018-го року я мав найбільше закордонних виїздів з майстер-класами. Точніше, вильотів: до цього року я ніколи стільки не літав літаками. Познань, Ґданськ, Ольштин, Варшава – то квітень, травень, червень. Румунія – буковинські монастирі – липень. Знову Ольштин і божественний Ярослав – серпень. Жовтень – Румунія і Сербія. Межа листопада і грудня – краківська Школа Канторів.

Тож ніби з міжнародними проєктами все гаразд. Натомість із львівськими – напевно ніколи я ще не відчував так сильно пустки і кризи. Щораз більший розворот того середовища, в якому працюю, в бізнесово-«швидкорезультатну» сторону. Зміна настоятеля у Вірменці, питання до себе самого, чи продовжувати мені той хоровий проєкт – проєкт цілого життя. Гостра ностальгія.

І, мабуть, жодного попереднього року я не зробив стільки перекладів з повсякденної Мінеї. (Полієлейних свят – також).

Найпозитивніша зовнішня подія року: 15 грудня, Об’єднавчий собор, народження Православної Церкви України. Це народження зігріває серце. Співмірне з проголошенням незалежности. Хоч би що там казали, епохальна подія на багато сторіч.

Отож: не здаватися! Без зневіри і печалі! Господь творить УСЕ НОВЕ.

Тут чудовий концерт Бена Гарпера з неймовірними The Blind Boys of Alabama. 2005 рік. Я зробив у кінці грудня mkv-файли з dvd-диску. Створив розділи в головному файлі. Пісенька звідти:

We're gonna make it to the church on time
We're gonna make it to the church on time
Put on your Sunday best
I'll put on mine
We're gonna make it to the church on time

We're gonna make it to the church on time
We're gonna make it to the church on time
Need to hear the preacher
Give me a sign
We're gonna make it to the church on time

We're gonna make it to the church on time
We're gonna make it to the church on time
I'm gonna get my soul in line
I'm gonna make it to the church on time

We're gonna make it to the church
We're gonna make it to the church on time
We're gonna leave all of our troubles behind
I'm gonna make it to the church on time

We're gonna make it to the church on time
We're gonna make it to the church on time
You may be rich may not have a dime
We're gonna make it to the church on time

We're gonna make it
Oh - We're gonna make it
Oh - We're gonna make it to the church on time
Trouble at heart - Oh - trouble in mind
We're gonna make it, Lord, to the church on time

Revelation chapter eight
Revelation chapter eight
Seven angels at the gate
You don't want to make them wait

Oh - We're gonna make it
Oh - I'm gonna make it
I'm gonna make it
Oh -I'm gonna make it to the church on time
Oh - To the church
Oh - To the church on time
On your Sunday best
On your Sunday best
Sunday best
I'm gonna put on
I'm gonna put on
I'm gonna put on mine

346 МІНІАТЮР З СУЧЕВІЦЬКОГО ЧЕТВЕРОЄВАНГЕЛІЯ 1595-1606 РР.

В неділю 15 липня, докладно всередині літа, після Божественної Літургії в Монастирі Путна та обіду там же, ми з польськими друзями в другій половині дня прибули до Сучевіци. Раз-у-раз зривався дощ. Після оглядин цього монастиря (жіночого), зроблення собі численних світлин під зовнішніми та внутрішніми стінописами, ми зайшли до монастирської крамниці. Серед книжок, які я там придбав (усе чудесні речі!), було й перевидане Четвероєвангеліє кінця XVI – початку XVII століть.

Первотвір його – церковнослов’янський. Адже Молдавське князівство в ту епоху, по-перше, використовувало церковнослов’янську мову як богослужбову та документаційну, по-друге ж, мало численне україномовне населення. Перевидання 2016 року має всі мініатюри, однак зроблене вже з румунським текстом самих Євангелій:

TETRAEVANGHELUL ILUSTRAT CU 346 DE MINIATURI. MĂNĂSTIREA SUCEVIŢA 2016. 334 CC.

Четвероєвангеліє з мініатюрами було виготовлене на замовлення молдавського господаря Єремії Могили (Ieremia Movilă), дядька знаменитого київського митрополита Петра Могили. Єремія Могила народився 1555 року, був молдавським господарем у 1595-1606 роках, з кількамісячною перервою 1600 року. В час свого князювання він і замовив це Євангеліє (остання – посвятна – мініатюра зображає господаря з усією родиною).

Ось тут усі 346 прекрасних мініатюр з цього унікального видання. Файлів з мініатюрами – 333 (деякі мініатюри об’єднані, і я тільки в одному випадку попросив сканувальника розділити їх). Скани зроблено якісно, наскільки видання давало на це змогу. Номер кожної мініатюри відповідає сторінці видання, де вона розміщена. Якщо на сторінці кілька мініатюр, то після номера сторінки вказано підномер, напр., 007_3. Кожну мініатюру зідентифіковано з євангельським текстом, який вона ілюструє (на це мені пішло добрих 10 годин праці!), подано по змозі точне євангельське посилання.

Роблячи ці «ідентифікації», я з трепетом занурився у євангельський текст, у всю його неймовірну динаміку і силу, яка не може не вражати, не захоплювати. Все-таки це в якомусь сенсі текст нерукотворний, хоч би які дослідження біблістів-новозавітників розмонтовували його. Текст, який є шифром і феноменом – повторюю Новосільського.

ВЕЧІРНЯ НА СВЯТИТЕЛЯ МИКОЛАЯ ЧУДОТВОРЦЯ 6 ГРУДНЯ

1. У цьому PDF-файлі є всі гімнографічні тексти Великої Вечірні з Литією, а також деякі ноти:
СС. 6-7: розписаний другий ряд стихир на «Господи, воззвах» – три стихири на галицький подобен гл. 2 «Кіїми похвальними», адаптація за «Гласопіснцем» о. Ісидора Дольницького 1894 р
СС. 8-9: стихира на І нині: передсвяття Різдва «Вертепе, благоукрасися», гл. 6, адаптація до києво-печерського розспіву.
СС. 10-11: та ж стихира церковнослов’янською мовою візантійським розспівом, перепис із невм.
СС. 12-22: невматичні музичні матеріали на св. Миколая з «Псалтикійного Мінейника», що його видав у Софії 1022 року Манасія Поп Теодоров.
СС. 23-30: катавасії першого канону Різдва Христового з Львівського Ірмологіона 1904 р., церковнослов’янською мовою.
СС. 31-38: ті ж катавасії в візантійських невмах.
СС. 39-48: ті ж катавасії того ж візантійського розспіву в п’ятилінійній нотації.

2. Гімнографічні тексти у форматі А4.

3. Гімнографічні тексти в форматі невеличкої брошури (задумано для роздачі дітям).

4. Молебень до св. Миколая Чудотворця польською мовою. Візантійський розспів. Мелодії я створив 2016 року за візантійськими гласовими взірцями для друзів зі Schola Gregoriana Gedanensis, дещо використав з галицького мелосу.

5. Той же польськомовний молебень – тільки текст, без нот. Зробив для Ярославського Фестивалю Pieśń Naszych Korzeni, серпень 2018 року.

6. Наславник на стиховні «Человіче Божий і вірний рабе», гл. 6. Візантійський розспів церковнослов’янською мовою, перепис із невм.

7. Стихира по 50 псалмі «Наслідниче Божий», гл. 6. Візантійський розспів церковнослов’янською мовою, перепис із невм.

8. Калофонічний ірмос «Ніктоже прибігаяй под кров твой, Ніколає», гл. 1. Зографського монастиря, з кратімою.

ВЕЧІРНЯ ЗІ ВСЕНІЧНИМ НА ПРЕПОДОБНОГО САВИ ОСВЯЩЕННОГО 5 ГРУДНЯ

Успення св. прп. Сави Освященного; Греція, XVII ст., майстер Філотеос Скуфос

В суботу 15 грудня 2018 року – день, до якого я не знав, чи доживу. Об’єднавчий собор, на якому проріс паросток Української Православної Церкви. Все, що я робив стільки років (уже десятиліть) у царині церковних перекладів, було не стільки – і не тільки – для одної УГКЦ, скільки для єдиної Церкви візантійського кореня в Україні. Знаю, що люті і несприятливі вітри віятимуть над цим паростком (патетизую, але то правда), знаю, що багато болісних речей у новій Церкві будуть пов’язані не так з зовнішнім тиском, як з потребами інакшого внутрішнього устрою – не авторитарного, не скопійованого зі сталінської «РПЦ». Нова Українська Православна Церква не може бути внутрішньо авторитарною. Роля мирян у ній не може бути (і вірю, що не буде) марґіналізована. Ця Церква не може бути антизахідною: при всьому збереженні візантійської традиції, найвартіснішого, що є в цій традиції, українське Православ’я не може мати печерний антикатолицизм накресленим на своїх скрижалях. Адже якщо її духовний клімат мало чим відрізнятиметься від РПЦ – який сенс у її постанні? Особисто я твердо вірю, що цей клімат буде інакшим.

А тут у PDF файлі дуже гарні тексти Вечірні зі Всенічним на сьогоднішній вечір – преподобного і богоносного Сави Освященного. Деякі тексти я переклав ще влітку 2016 року для «Стихираря» ієрм. Луки (Михайловича). 15-16 грудня цього року допереклав решту гімнографії для вечірні.

ЮХАННА АД-ДІМАШКІ: ВЕЧІРНЯ 4 ГРУДНЯ – ВЕЛИКОМУЧЕНИЦІ ВАРВАРИ ТА ПРЕПОДОБНОГО ЙОАНА ДАМАСКИНА

Тексти перекладено з грецької та церковнослов’янської мов. Вечірню подано за нинішнім грецьким уставом. Хоч, безумовно, і Варвара, і преподобний Йоан мали б мати велику вечірню. Але що ж, майже жоден великий візантійський гімнограф не дочекався великої вечірні. ...У Вільяма Далрімпла в його подорожніх есеях «From the Holy Mountain» я вичитав, що св. Йоан Дамаскин уважав іслам єрессю християнства.

PDF вечірні.

49

[Написала Г. П.:]
З нагоди 49-их уродин Андрія:

Джотто. «Послух» (1315)

ПАРІ

Починалося все із радіохвилі,
Із цвітіння лип, запаху трускавок,
Із музичних нот у Бреґовіч-стилі
І зітхань повітря про отруйний совок.

Починалося все, як то завше, цілком випадково –
Янгол в небі вже, видать, укладав парі,
Темні сили робили свої ставки знову:
«Мало шансів, та де там…. Ні… ні…, ні, ні!

Надто сильні рани, забагато шрамів:
Дегуманізація століття пройшлася по обох чобітьми сповна.
За одне покоління навіть сто тисяч храмів
Не здолають прірву хмар поміж сими двома.

Де там? Де там? Се лиш іскринка –
Загориться, згасне, все накриє пітьма.
Пару раз крутнеться в руках катеринка
І замерзне нота у ній…сумна.»

Виростало все із джоттівських зображень,
Із гілок, що стукали у крихке вікно,
Із листів, що гріли нас теплотою вражень,
Із розмов про Льюїса і старе кіно.

Не було сценарію, режисерських інструкцій,
Тільки міст над прірвою, видимий уночі –
Через море Відчаю, острови Корупцій,
Повз врата Лукавствія, німих палачів,
Завше-завше з Янголом на плечі...

Все спліталося з Радості, з гілок-невидимок,
Що пускають корені у невисповідані рани поколінь,
Без суттєвих пауз, без розкоші зупинок,
На потязі тлінності, що прямує в Нетлінь.

Розтинають ластівки ножицями небо,
Середуща донька, крізь шибу, у хмаринці бачить обрис слона…
А я все ще так по-джоттівськи закохана в Тебе…
Видно, ставка Янгола була таки на Життя…

9 грудня 2018 року, потяг Відень-Будапешт

ВЕЧІРНЯ ПЕРЕД 30 ЛИСТОПАДА – СВ. АПОСТОЛА АНДРЕЯ ПЕРВОЗВАНОГО

Тексти виявилися, коли я перекладав їх минулого року, доволі складними. От, наприклад, перша стихира на «Господи, воззвах», глас 4, подібний “Званний свише”:

Світлом Предтечі освічений, коли іпостасне сяяння Отчої слави явилося, людський рід із-за милосердя спасти бажаючи, тоді першим ти, славний, до Нього прибіг єси, осяяний у розумі досконалішим блиском Його Божества; з сієї причини і проповідником, і Апостолом став Христа Бога нашого, Якого благай спасти і просвітити душі наші.

Або оця стихира, друга на Стиховні, глас 5, подібний “Радуйся”:

Першим знайшовши жадані блага Того, Хто з милосердя оповився нашим єством, Андрею Богомудрий, ти злучився з Ним розпаленою любов’ю, до єдинокровного взиваючи: «Кого провістили Пророки в Дусі, Того знайшли ми! Ходи до Його краси, щоб приваблені були ми і душею, і думкою, і так ведені світлом Його зоресяйности, ніч омани і пітьму невідання відженемо, благословляючи Христа, що подає світові велику милість!»

PDF Великої Вечірні з Литією. Колись буде й утреня.

ТРАДИЦІЯ, СІМ’Я, ПРЕЄМСТВО. ПШЕНИЦЯ І КУКІЛЬ З ХРИСТОВОЇ ПРИТЧІ. ПИТАННЯ НА СЕМІНАР 14 ГРУДНЯ 2018

Що підтримує традиція? Чи можна цілком її позбутися в сім’ї і Церкві? Може, варто? Адже традиція так часто стає чимсь закам’янілим, обтяжливим.

Чи – і як – мусить бути християнство відмовою від зовнішнього надміру речей? Чи можна «прийняти Євангеліє» і – відмовитися від культури з усією її різноманітністю, нагромадженістю протягом віків і поколінь? Адже пише апостол Павло, що для нього головне – прийняти Христа, а все інше можна відмести як сміття.

Як можна застосувати до Берґманового фільму оцю євангельську притчу Ісуса Христа? –

«Ще одну притчу подав Він їм, промовляючи: “Царство Небесне подібне до чоловіка, що був посіяв добре зерно на своїм полі. Та коли люди спали, прийшов його ворог і посіяв кукіль поміж пшеницю та й пішов. Коли виросло збіжжя і вигнало колосся, тоді й кукіль появився. Прийшли слуги господаря і кажуть до нього: Пане, хіба не добре зерно ти посіяв на твоїм полі? Звідки ж узявся кукіль? Він і відповів їм: Ворог-чоловік зробив це. А слуги йому кажуть: Хочеш, ми підемо, його виполемо?. Ні! – каже, – щоб, виполюючи кукіль, ви часом не повиривали разом з ним пшениці. Лишіть, нехай росте до жнив одне й друге разом. А під час жнив я женцям скажу: Зберіть перше кукіль та зв’яжіть його в снопи, щоб його спалити; пшеницю ж складіть у мою клуню.”» (Мт 13:24-30)

Fanny och Alexander
(фільм має чотири частини)

ДВА РОМАНИ СОМЕРСЕТА МОЕМА

Сомерсет Моем (1874-1965) – один з найпроникливіших духовних письменників ХХ століття. То вчитель духовности, якому можна вірити, тим паче тому, що він ніби позацерковний. У цій книжці два його романи. Перший з них – «Місяць і мідяки» – я в українському перекладі ще не читав, тож напишу враження про переклад пізніше. Натомість другий роман у цьому виданні – «На жалі бритви» – є просто еталоном прекрасного українського перекладу англійської літератури. Перекладачі Анатолій Муляр та Олександр Мокровольський зробили настільки якісний переклад, що я собі колись, під час першого читання, робив словничок перекладацьких знахідок. Перед тим такий словничок я робив тільки з «Декамерону» Боккаччо в перекладі Миколи Лукаша. «На жалі бритви» мені порадив десь 20 років тому прочитати тато. Книжка рясніла його підкресленнями – і просто чудесних Моемових думок, і перекладацьких винаходів. У цьому виданні 1989 року «На жалі бритви» починається з 228 сторінки. Файл у форматі djvu, у форматі PDF. Оцифровано HURTOM, подяка їм.

ВЕЧІРНЯ З ЛИТІЄЮ 25 ЛИСТОПАДА У ВІДДАННЯ СВЯТА ВВЕДЕННЯ В ХРАМ ПРЕСВ. БОГОРОДИЦІ, ЯКЩО СВЯТКУЄТЬСЯ ПАМ’ЯТЬ СВЯЩЕННОМУЧЕНИКА КЛИМЕНТА ПАПИ РИМСЬКОГО

Зробив ще минулого, 2017 року. Тоді цю вечірню спробував і представити на семінарі на ФБФ (Хуторівка) за участи о. Йоана Дацька. Мені дали замало часу на представлення, практично – не дали. І тоді ж цю вечірню співав хор «Клірос» (щоправда, опускаючи багато стихир) з Нелею Ільченко та ієрм. Лукою.

Тексти перекладено, як і завжди, з грецької почерез звіряння з існуючими церковнослов’янськими перекладами. Не було литійних стихир: їх я уклав, використавши і переклавши Похвалу св. Климентові в «Слові на оновлення Десятинної церкви у Києві» (ХІ ст.). Так само клопіт був з тропарем. Той, що подається в слов’янських Мінеях, мені не надто подобався. Ось він, глас 4:

Іже от Бога чудодійстви преславно удивляя вселенния конци міра, священний страдальче, паче єстества морю, состави водам содіваєши разділеніє, в честній пам’яті твоєй, всегда притекающим усердно в Богозданную ти церков, чудесним твоїм мощем; і по всенародном хожденії, море во єдино теченіє чудодітельні твориши, Клименте предивний, моли Христа Бога спастися душам нашим.

[Мій переклад:

Чудодійствами від Бога * преславно дивуючи кінці населеного світу, священний страднику, * ти надприродньо чиниш розділення водам моря * для тих, що завжди в день чесної пам’яті твоєї * ревно прямують до Богозведеної тобі церкви * і до чудесних твоїх мощей; * і після всенародного ходження * море в одну течію чудодійно збираєш. * Клименте предивний, моли Христа Бога, * щоб спаслися душі наші.]

Як бачимо, тропар говорить тільки про чудеса, пов’язані з поклонінням мощам священномученика. В ньому нічого немає про те, що дійсно важливе в українському контексті почитання цього святого ще з давньоруських часів. Тож я просто вирішив створити власний тропар. Ось він, теж 4 гласу:

Клименте всеблаженний, * учню Петра і наступнику, * що на Заході, наче сонце, зійшов і на Сході просіяв мучеництвом, * з’єднай Схід і Захід у нерозділеному Богопочитанні; * окрасо Риму і нашого краю оздобо, * моли Христа Бога, щоб спаслися душі наші.

При цій нагоді подаю і кондак – ні, не мого авторства, просто в моєму перекладі з церковнослов’янської, грецького тексту я не знайшов (може, його й нема).

Глас 2. Под. Твердия:

Явилася всім Лоза Божественного виноградника у священному одінні * і точить солодкі краплі премудрости * молитвами твоїми, всечесний, * – щоб ми тобі виткану, мов багряницю, пісню мисленну принесли, * Клименте святий: «Спаси рабів твоїх!»

У наступні роки дійдуть руки або отримаю звідкись від когось замовлення – зроблю й утреню. А наразі ось файл Вечірні з Литією.

25 ЛИСТОПАДА 2018: З КАПЛИЦІ, РОЗПИСАНОЇ ЯНОМ ГЕНРИКОМ РОЗЕНОМ

25 листопада був виняток: я співав дві недільні Літургії. День був похмурий, безсонячний, поосінньо-недозимовий. Перша Літургія – у Вірменці: жодного з хлопців, крім мене. Але пройшло незле, хоч було таке враження, ніби весь час триває вечір. Служив Ісагак вардапет Погосян. Друга Літургія – зі шлюбом Наді Надільної. До співу приєдналися Оленка Восканян та Максим Сало. Служив францісканець візантійського обряду Юстиніан. Після Літургії несподівано всі були запрошені на фуршет – до прекрасної каплиці, розписаної тим-таки Яном Генриком Розеном. Я навіть не знав про її існування, львів’янин називається! До того дня Розен асоціювався мені у Львові тільки з Вірменкою (звісно, я знаю про його роботи в США). Каплиця розташована в глибині будинків монастиря кармеліток босих, з міста туди так просто не попадеш. Світіння цих розписів у похмурому дні! Хоч я люблю і похмурі дні. Світлини зробила і переслала мені Оленка Восканян.

НАЦІОНАЛІЗМ VS. ХРИСТИЯНСТВО. НА СЕМІНАР 7 ГРУДНЯ 2018

Чи був Ісус Христос патріотом? Чому Він не очолив національно-визвольну боротьбу єврейського народу проти римських окупантів?

Чи є різниця між патріотизмом та націоналізмом? Якщо вона є, то в чому полягає?

Чи не суперечить націоналізм/патріотизм християнству?

Вітер, що гойдає верес.

СПРАВЕДЛИВІСТь, ПОМСТА, ПРОЩЕННЯ. ПИТАННЯ НА СЕМІНАР 30 ЛИСТОПАДА 2018

До якої межі треба добиватися справедливости? Чи – треба добиватися завжди, до кінця, за будь-яку ціну? Чи взагалі досяжна в цьому світі остаточна справедливість? Що сталося б з людством, якби восторжествувала повна справедливість?

Наскільки гармонійно вписується справедливість у людські вартості? Чи не виникає конфлікт між справедливістю та іншими фундаментальними основами людського співіснування? Чи Бог справедливий з нашої людської точки зору? Чи Божа кара за гріх – це помста грішникові? Як поєднати Божу справедливість і Боже милосердя? «Бути досконалим, як Отець наш Небесний досконалий» (пор. Мт 5:48) – як це в’яжеться з пошуком спрведливости, жаданням відплати злочинцеві?

Як можна прощати, якщо кривдник не покаявся? Чи не знецінюється цим наше прощення? В якому зв’язку перебувають наше прощення супроти того, хто вчинив нам зло, і наші власні бурхливі пристрасті?

Що робити зі страхом слабости, залежности в хворобі від інших людей – часто отих найближчих, перед якими ти раніше, маючи здоров’я, завжди був героєм, «крутим»? Якщо чекає хвороба, повна залежність від інших, фізіологічна огидність помирання від невиліковної хвороби – чи самогубство це вихід?

Історія про три рекламні щити.

ГРАБІЖНИКИ З ВЕЛИКОЇ ДОРОГИ

В 1985-1995 роках існувала така чудова грабіжницька супергрупа, яку творили Вейлон Дженнінґс, Кріс Крістоферсон, Віллі Нельсон та Джонні Кеш. То найкращі з романтичних грабіжників усіх часів, і хоч як їх потріпав час та нелегке розбійницьке життя, їхні пісні надихають. До свободи. Підбірка з 1990 року.

З усіх чотирьох пір року тільки зима буває в році двічі.

THE FIVE PENNIES (1959)

Чудовий джазовий мюзикл, між іншим – один з найкращих кінозаписів Луї Армстронґа. В ролі Реда Ніколса – Денні Кей (Danny Kaye), однак Ніколс виконав усі музичні партії труби для фільму. Все першорядна музика.

HANK JONES ІЗ ЙОГО КВІНТЕТОМ ТА СЕКСТЕТОМ

Шукаючи записів Тайрі Ґленна (Tyree Glenn), я знайшов не просто його, а квінтет-секстет Генка Джонса (1918-2010 – ото джазове многолітствіє!). Розмаїття джазових форм, що не композиція, то перлина. Слухаю майже день-у-день протягом останнього тижня. А як би воно могло виглядати на сцені, можна уявити з цього запису:

НА СЕМІНАР 23 ЛИСТОПАДА 2018

На чому ґрунтується нерозривність християнського подружжя? Чи не є християнське подружжя репресією над людською свободою? Чи можна в подружжі орієнтуватися тільки на пристрасть і привабливість подруга? Що робити, коли в подружжі «любов пройшла», стосунки охололи, принаймні в одного з подругів? Що, коли любови було мало з самого початку – а хтось із двох не відчував ніяких почуттів узагалі? Розмальована вуаль (за Сомерсетом Моемом; 2006)

СЕМІНАРИ З ОБГОВОРЕННЯМ ФІЛЬМІВ У ЖОВТНІ-ЛИСТОПАДІ 2018

На основі «Леґенди про Нараяму» Сьохея Імамури (1983) та «Червоної черепахи» Міхаеля Дюдока де Віта (2016): про походження моральних законів. Чи людина справді може жити в гармонії з природою? Чи є вона до кінця частиною природи? Чи з природи і зв’язку людини з природою можна вивести моральні закони життя людей у більшому чи меншому соціумі?

Чи має любов між чоловіком і жінкою слід у вічності? Чи справді ця любов –лише скороминуще (навіть у масштабі цілого людського життя) явище, а через це – невимовно печальне?

На основі «Любовних історій» Єжи Штура (1997). Любов ставить перед вибором. Любов неможлива без самопожертви. В Царство Боже вхід для кожного – через зусилля (Лк 16:16). Що таке есхатологія? Чи йдеться тільки про віддалені в майбутнє справи? Суд, що відбувається тут і тепер, у нашому життєвому часі. Рай і псевдожиття вибираються тут і тепер.

На основі «Дня психа» Марка Котерського (2002): інтроспекція внутрішнього пекла. Чим є гріх? Забронювання себе в панцер – броню щоденних звичок і ритуалів, які вбивають, а проте здаються рятувальним кругом. Фільм як ілюстрація глибокої правди постійного церковного рефрену «Господи, помилуй», цього камертона покаянних текстів, що майже щоденно в ній присутні.

На основі «Рембрандт: Я звинувачую!» Пітера Ґрінвея (2008). Постання молодої демократії і молодої буржуазії. Пророк у зафальшованому світі – як він може діяти?

На основі «Скромного чару буржуазії» Луїса Бунюеля (1972). Фальш буржуазного буття, яка починає впливати на саме буття. Вже годі визначити, де реальність, а де сон.

«ХВАЛІТЕ ГОСПОДА С НЕБЕС»: КОРОТКІ ВІЗАНТІЙСЬКІ ПРИЧАСНІ ДЛЯ НЕДІЛЬНИХ ЛІТУРГІЙ ТА ДЛЯ ВСІХ ВОСЬМИ ГЛАСІВ

Композиції ієромонаха Григорія (монастир Сімонопетра, Св. Гора) в традиційному візантійському восьмиглассі. В PDF-файлі є грецький та слов’янський текст (останній у цьому випадку тільки одним приголосним звуком відрізняється від українського). Можна співати з іншими стихами 148 псалма як рефрен:

Хваліте Господа з небес, * хваліте Його во вишніх.

Хваліте Його, всі Ангели Його, * хваліте Його, всі Сили Його.

Хваліте Його, сонце й місяцю; * хваліте Його, всі зорі і світло.

Хваліте Його, небеса небес і вода понад виссю небес: * хай восхвалять Ім’я Господнє,

Бо Він сказав – і вони виникли, * Він повелів – і були створені.

Поставив їх повік і повік-віку, * повеління поклав – і не минеться.

Хваліте Господа із землі, * змії і всі безодні.

Вогонь, град, сніг, лід, буревій, * що чините слово Його.

Гори і всі пагорби, * дерева плодоносні і всі кедри.

Дика звірина і вся худоба, * плазуни і птаство пернате.

Царі землі і всі народи, * князі і всі судді землі.

Юнаки й дівчата, старці з юнацтвом хай восхвалять Ім’я Господнє, * бо вознеслося Ім’я Його єдиного:

Ісповідання Його – на землі і на небі. * І вознесе ріг народу Свого:

Пісня – всім преподобним Його, * синам Ізраїлевим, народові, що Йому близький.

КАТАВАСІЇ ВОЗДВИЖЕННЯ «КРЕСТ НАЧЕРТАВ» ЗА ЛЬВІВСЬКИМ ІРМОЛОГІОНОМ 1904 р., УКРАЇНСЬКОЮ МОВОЮ

12-13 вересня 2018 року зробив справу, на яку в попередні роки не було часу: адаптував катавасії Воздвиження до українського перекладу.

Отже, тут катавасії «Крест начертав», глас 8, у PDF-файлах: 1) за Львівським Ірмологіоном 1904 р., 2) обіходним наспівом.

  

ПАРАКЛИС ДО ПРЕСВЯТОЇ БОГОРОДИЦІ ТЕОСТИРІКТА МОНАХА. ВІЗАНТІЙСЬКИЙ МЕЛОС ЦЕРКОВНОСЛОВ’ЯНСЬКОЮ МОВОЮ

Перший етап відбувся 3-7 вересня 2018 року, коли я зробив транспозицію на п’ятилінійну нотацію візантійсько-болгарських піснеспівів Параклису до Пресвятої Богородиці. Тоді я скористався з невм Юстина Зографського. Як то найчастіше буває: довго мріяв зробити Параклис, але все не було часу, допоки не настав «богородичний» практикум «Передання» і чудесна Неля Ільченко не взялася мені нагадувати про домовленість щодо повного молебня-параклису. Вперше ми відслужили його 8 вересня 2018, в більшій каплиці монастиря ОО. Редемптористів на Замарстинові. Служив ієромонах Хризостом Канавакіс, проповідував ієромонах Йона Максім, студит. А співали практикумівці-переданяни.

...Відтак я застряг. Дуже хотів зробити до Параклису кілька додаткових гарних богородичних піснеспівів, але це вимагало стільки часу, скільки я – хронічно! – не мав. Однак – усе-таки вдалося, аж на початку липня 2019. Ось зараз ніч 3 липня. Спершу я довго робив калофонічний піснеспів «Око сердца моєго», десь із 10 днів (вересень-жовтень 2018). Потім зробив дві версії, довгу і коротку, сідального «Красоті дівства». Відтак узявся за Кратіму протопсалта Миколая зі Смирни, яка є продовженням піснеспіву «Око сердца». І наостанок – зредаґував усе згідно зі співом болгарина Ніколи Антонова. Виявив, що насправді Юстин Зографський не написав невм Параклису: він узяв їх з видання Манасії Поптодорова 1921 року.

Ось спів Параклису від Ніколи Антонова, частина 1:

Частина 2:

І частина 3:

Ось як служать Параклис у Болгарії. Пловдівський митрополит Миколай та його митрополичий хор:

 Ось Параклис, PDF-файл, 62 сторінки. Тут невми Юстина Зографського.

ГАЛИЦЬКІ “САМУЇЛКОВІ” НАСПІВИ БОЖЕСТВЕННОЇ ЛІТУРГІЇ З КНИГИ МИРОНА ФЕДОРОВА «ОБРЯДОВІ СПІВИ УКРАЇНСЬКОЇ ЦЕРКВИ ГАЛИЦЬКОЇ ЗЕМЛІ»

Те, що тепер у наших церквах називають «самуїлкою» (або «самолівкою», або ще якось подібно), тобто всенародний спів на Літургії, часто виглядає – точніше, звучить – дуже вбого через уживання однієї й тієї самої мелодії. У всіх церквах, на кожній з незліченних Літургій, де не співає хор і де нема псалта з трохи вищими уявленнями про підбір мелодій.

Тому назва «самуїлки» закріпилася за лише однією мелодією, дуже простою, по суті, примітивною, яку давно вже скритикували дослідники галицької церковно-музичної традиції, наприклад, Станіслав Людкевич.

Насправді ж існує дуже багато версій народних наспівів Літургії. Цікавих і гарних. Знайти їх можна в надзвичайно цінному джерелі – праці, яку видав Мирон Федорів 1983 року в Філадельфії. В цій праці, крім великої теоретичної частини, є «НОТНИЙ ВІДДІЛ» з зафіксованими різними наспівами всіх частин Літургії. 14 версій Мирної Єктенії, 4 варіанти тропаря «Єдинородний Сину», 16 варіантів Херувимської, 6 зразків піснеспівів Анафори і т. д. Також є розписані воскресні тропарі та кондаки, кілька версій мелодій заупокійної Літургії, наспіви Панахиди тощо.

Поза всяким сумнівом, цей прецінний «Нотний відділ» пригодиться кожному дякові, який прагне урізноманітнити щоденні співані з народом у церкві наспіви Літургії. В минулі два дні я підготував скан усіх наявних там нот. Ось PDF.

СВІТЛО ВКАРБОВУЄТЬСЯ ТЕМРЯВОЮ

Такий латинський спів я вперше почув не в концертному, а в цілком живому літургійному виконанні, на утрені, в серпні 2011 року. Тоді я вперше був запрошений з майстер-класами на ярославський фестиваль Pieśń Naszych Korzeni. Враження було приголомшливе, неймовірне. І такі речі співав на утрені не якийсь невеликий ансамбль, співала практично вся церква.

Григоріанський хорал в інтерпретації Марселя Переса (він керує співом на цьому відео). Відчуття глибокої єдности Заходу зі Сходом у фундаментах літргійно-естетичного досвіду. Латинська утреня латинською ж мовою – богослужіння, рівне красою найкращим святогорським.

Тоді я моїх римо-католицьких друзів, що так співають і так плекають літургійно-містичний досвід, назвав «західними православними». Відтоді я щороку мрію дочекатися останнього повного тижня серпня, щоб могти пронизливо прекрасного ранку знов увійти в ці неймовірні утрені з респонсоріями, псалмодією і гімнами. Це вже стало частиною мене, так само як і візантійська чи вірменська літургійна краса.

По певному часі я вже й сам почав долучатися до цього співу. В совіті правих і сонмі – благородних і жертовних людей – співав інтроїти, ґрадуали і санктуси.

Один з вершинних, найсвітліших досвідів: 2013 рік, той же останній повний тиждень серпня, Ярослав, домініканська базиліка, виконується Vespro della Beata Vergine Клавдіо Монтеверді, Марсель Перес керує фестивальним хором – ми співаємо богородичні антифони на тій вечірні. Ніхто в світі до того часу так цього твору Монтеверді не виконував.

То був серпень 2013 – о, так, пресвітлий, незабутній досвід.

Потім у цей досвід вихором увірвався Майдан, розстріли людей, російська аґресія, вторгнення зайд у Крим і Донбас, Слов’янськ, Маріуполь, Іловайськ, Дебальцеве.

Іловайська трагедія відбувалася рівночасно з фестивалем – хоч тоді я, як і більшість моїх друзів, достеменно не знав подій у деталях. Той фестиваль 2014 – на ньому я готував з польськими друзями українсько-візантійську Літургію – вже був для мене затьмарений, немовби завішений темною завісою війни, загибелі наших солдатів на фронті.

І так тепер щороку. Нема вже того абсолютно радісно-світлого досвіду, який я відчував там у 2011-2013 роках.

Темрява весь час заявляє свої права на душу. Нагадує про себе катастрофічною загрузлістю українських змін-реформ. Висить над душею погрозливо: ось праві популісти перемагають у ще одній країні Європи. Ось фактичне догоджання Європи аґресорам, адже так легко пожертвувано солідарністю з Україною задля «mundialu».

Страх і розпач за Сенцова.

Так, тепер усе це тьмарення, ця пітьма вдирається в душу. Хоче прогнати попередні світлі досвіди. Чи позбудуся я цієї внутрішньої темряви в наступні роки? Адже, кінець кінцем, усе – на щастя! – минає, змінюються епохи, кінчаються війни, розсіюється у знов безхмарних днях пам’ять про дні крови і темряви.

Так воно буде: знову вернеться час якщо не мирний, то мирніший – принаймні для України.

І врешті-решт я не маю зараз депресії. І пишу це все не через яке-небудь пригноблення.

Просто щораз виразніше розумію, що і від цього досвіду духовної темряви нікуди не дінешся, не відкараскаєшся. Він теж мусить оселитися в тобі.

Хтось назвав би це хрестом, який мусимо нести? Але порівняно з фронтом, з тим же Сенцовим – то дуже малий хрест, про що тут говорити.

Просто спершу тобі дарується багато світла. Щоб потім ти міг пронести його крізь темряву.

То так як Христові рани. По Воскресінні Христос мав дивовижні властивості Своєї плоті. Міг проходити крізь замкнені двері, являтися учням несподівано і знову зникати. Чому ж Він не залікував, не затер, не розчинив у перемозі воскресіння Свої рани – ті, яких торкався Тома? Мабуть, і це – Його послання нам: досвід воскресіння неможливо відділити від ран, від стигм, від слідів темряви, вкарбованих у нас.

І цей спів я тепер розумію ще глибше: він складається не тільки зі світла, він несе і досвід ран. Він такий прекрасний і глибокий, бо в його променях закарбована темрява – крізь яку його світло проривається до нас.