ТРАДИЦІЯ, СІМ’Я, ПРЕЄМСТВО. ПШЕНИЦЯ І КУКІЛЬ З ХРИСТОВОЇ ПРИТЧІ. ПИТАННЯ НА СЕМІНАР 14 ГРУДНЯ 2018

Що підтримує традиція? Чи можна цілком її позбутися в сім’ї і Церкві? Може, варто? Адже традиція так часто стає чимсь закам’янілим, обтяжливим.

Чи – і як – мусить бути християнство відмовою від зовнішнього надміру речей? Чи можна «прийняти Євангеліє» і – відмовитися від культури з усією її різноманітністю, нагромадженістю протягом віків і поколінь? Адже пише апостол Павло, що для нього головне – прийняти Христа, а все інше можна відмести як сміття.

Як можна застосувати до Берґманового фільму оцю євангельську притчу Ісуса Христа? –

«Ще одну притчу подав Він їм, промовляючи: “Царство Небесне подібне до чоловіка, що був посіяв добре зерно на своїм полі. Та коли люди спали, прийшов його ворог і посіяв кукіль поміж пшеницю та й пішов. Коли виросло збіжжя і вигнало колосся, тоді й кукіль появився. Прийшли слуги господаря і кажуть до нього: Пане, хіба не добре зерно ти посіяв на твоїм полі? Звідки ж узявся кукіль? Він і відповів їм: Ворог-чоловік зробив це. А слуги йому кажуть: Хочеш, ми підемо, його виполемо?. Ні! – каже, – щоб, виполюючи кукіль, ви часом не повиривали разом з ним пшениці. Лишіть, нехай росте до жнив одне й друге разом. А під час жнив я женцям скажу: Зберіть перше кукіль та зв’яжіть його в снопи, щоб його спалити; пшеницю ж складіть у мою клуню.”» (Мт 13:24-30)

Fanny och Alexander
(фільм має чотири частини)