Те, що тепер у наших церквах називають «самуїлкою» (або «самолівкою», або ще якось подібно), тобто всенародний спів на Літургії, часто виглядає – точніше, звучить – дуже вбого через уживання однієї й тієї самої мелодії. У всіх церквах, на кожній з незліченних Літургій, де не співає хор і де нема псалта з трохи вищими уявленнями про підбір мелодій.
Тому назва «самуїлки» закріпилася за лише однією мелодією, дуже простою, по суті, примітивною, яку давно вже скритикували дослідники галицької церковно-музичної традиції, наприклад, Станіслав Людкевич.
Насправді ж існує дуже багато версій народних наспівів Літургії. Цікавих і гарних. Знайти їх можна в надзвичайно цінному джерелі – праці, яку видав Мирон Федорів 1983 року в Філадельфії. В цій праці, крім великої теоретичної частини, є «НОТНИЙ ВІДДІЛ» з зафіксованими різними наспівами всіх частин Літургії. 14 версій Мирної Єктенії, 4 варіанти тропаря «Єдинородний Сину», 16 варіантів Херувимської, 6 зразків піснеспівів Анафори і т. д. Також є розписані воскресні тропарі та кондаки, кілька версій мелодій заупокійної Літургії, наспіви Панахиди тощо.
Поза всяким сумнівом, цей прецінний «Нотний відділ» пригодиться кожному дякові, який прагне урізноманітнити щоденні співані з народом у церкві наспіви Літургії. В минулі два дні я підготував скан усіх наявних там нот. Ось PDF.
