ЗАГУБЛЕНА БАЗИЛІКА. ЛІТУРГІЙНА РЕФОРМА – СПОСТЕРЕЖЕННЯ ПРАВОСЛАВНОГО

[Jerzy Nowosielski. Zagubiona bazylika. Reforma liturgii – spostrzeżenia prawosławnego, непублікований рукопис.]

[У зібранні Zagubiona bazylika: сс. 308-312.]

Базиліка Santa Maria in Trastevere в Римі.

Переклав з польської © Андрій Шкраб’юк

Заувага перекладача: це швидше нарис, план, ніж викінчений текст. Оскільки йдеться про літургійну реформу після ІІ Ватиканського собору, цей нарис не міг бути написаний раніше 1965 року, а найімовірніше виник у першій половині 1970-х.

Літургійна реформа не вдалася (вдалася). (Дуже дискусійна стаття, яку не слід трактувати серйозно, тобто слід її трактувати дуже серйозно).

1. Кілька слів про метод.

Щодо методу (писання і читання), то загальні вказівки знаходяться вже в першому реченні. Крім того, прагну запевнити, що як людина «з іншої парафії», а проте щиро зацікавлена, я, висловлюючи свої зауваги, не хочу нічого безпосередньо підказувати або критикувати. Я здаю собі справу з неминучих наслідків певного розвитку і знаю, що це утопія – боротьба з наслідками розвитку.

БОГ РОЖДАЄСЬ – МІЦЬ КВОЛІЄ. КОЛЯДА ФРАНЦІШКА КАРПІНСЬКОГО (1741-1825)

Першу строфу цієї улюбленої польської коляди я переклав ще десь між 2000 та 2005 роком, коли працював над перекладом «Історії польської літератури» Чеслава Мілоша. Тоді я поставив собі за завдання всі цитати віршів передавати зі збереженням ритміки (а часом навіть і рими) первотвору.

Мілош пише: «Ця колядка, по суті, носить відбиток єзуїтської освіти Карпінського, а її характерними рисами є такі часті в період бароко та в середньовіччі парадоксальні зіставлення протилежностей». Однак такі зіставлення є ще більш характерними для візантійської – і взагалі східнохристиянської – літургійної поезії. Зокрема для стихир великих свят церковного року. Едуард Бердник зауважив кондакарну структуру цього твору – кожна строфа закінчується фразою «A Słowo ciałem się stało i mieszkało między nami» – в моєму перекладі «Слово нині Плоттю стало й оселилося між нами» (пряма цитата з Прологу Євангелія від Йоана 1:14). Можна було б сказати, що однакові, повторювані закінчення – взагалі щось типове для коляд, однак у цьому випадку вони, дійсно перегукуючись із древніми кондаками, виникають із тексту кожної строфи ніби неочевидно, за принципом контрапункту або фуги (у Романа Солодкоспівця так будується багато кондаків, зокрема про різанину вифлеємських младенців). З огляду на все сказане вище, коляда Карпінського постає доволі таємничим твором, як на XVIII сторіччя, епоху Просвітництва. Може, Карпінський надихався не тільки освітою в єзуїтів, а й візантійською традицією? Мілош пише, що він «народився на підгір’ї Карпат, на південь від Львова, де в XVII столітті квітла міщанська поезія». І де рясніло від українських церков! Звісно, це в мене лише гіпотеза-припущення, але перша строфа коляди так нагадує величну різдвяну стихиру, вона так яскраво парадоксалістична, що виникають підозри про такий вплив. (Питання, чи на самих єзуїтів не впливала візантійська традиція? Таких досліджень, здається, немає.)

ОСНОВИ БОГОСЛУЖІННЯ – ЛЕКЦІЯ ПЕРША ДЛЯ ПСИХОЛОГІВ-МАҐІСТРІВ

ОСНОВИ БОГОСЛУЖІННЯ 2021-1

1. Літургійність людини. Звичаї, традиції

Що таке «літургія»?

Язичницький характер багатьох ритуалів. Соціальне язичництво.

Застілля, похорон, жертви, бажання благополуччя

Фільм Сьохея Імамури «Леґенда про Нараяму» (1983)

2. Глибший рівень: чому людина не може без ритуалів?

Творення додаткових світів

«Książeczka o człowieku» –

польською мовою праця

Романа Інґардена (1893-1970),

який у 1925-1944 роках був професором Львівського університету.

Двовимірність людини

3. Чому потрібен храм?

Різні види храмів, покуття

Різниця між язичницьким та християнським храмом:

а) тримання бога на відстані;

б) храм як модель універсуму:

в) вже і ще ні;

г) поняття таїнства, преображення матерії;

ґ) що таке есхатологія.

4. Богослужіння впливає на всі сторони людського буття:

а) розум, тексти, педагогіка;

б) пам’ять;

в) час;

г) емоційність;

ґ) запах – кадіння:

д) слух – спів;

е) рух;

є) молитва і мистецтво;

ж) LEX ORANDI – LEX CREDENDI.

Лекція Алєксєя Осіпова про можливості і межі людського пізнання:

5. Структура храмового простору.

Навчально-катехизаційний фільм «Азбука Православ’я»:

хороший простий виклад про структуру храму,

про поведінку в ньому, про головні богослужіння і головні частини їх і т. п.

Лінк, щоб скачати цей навчальний фільм.

ОГЛЯД ВІРМЕНСЬКОГО ЖАМАҐІРКА (ЧАСОСЛОВА) НА ОСНОВІ ВАГАРШАПАТСЬКОГО ВИДАННЯ 1902 РОКУ

Працював над цим оглядом структури вірменського Жамаґіріа (Часослова) від суботи 9 травня, зробив презентацію в о. д-ра Василія Рудейка в середу 13 травня (онлайн), а ще два богослужіння – Час Миру і Час Спочинку – докінчив допіру в четвер 14 травня.

За основу взяв видання 1902 року. Раніші чи пізніші видання мало чим відрізняються, бо вірменський Жамаґірк не змінювався від приблизно кінця XVI століття, можливо, невеликі зміни були впроваджені за часів католікоса Симеона Єреванці (1710-1780). Наразі ще не маю скану самого видання 1902 року, матиму – тут викладу.

Тут знайдений на просторому Павутинні текст Жамаґірка, тут іще краще видання з Ечміадзіну 2016 року.

Мій огляд структури: doc-файл, pdf-файл.

Звісно, великою поміччю були таблички. зроблені в нью-йоркській вірменській духовній семінарії св. Нерсеса (під керівництвом її ректора, а тепер єпископа Данієля Фіндікяна). Ці таблички я значно розширив і дав набагато більше деталей, звірив порядок усіх псалмодій (зокрема й стихів у псалмах), в багатьох місцях додав коментар щодо вжитку тієї чи іншої частини та український переклад окремих частин.

Англо-вірменомовні таблички від семінарії св. Нерсеса:

Нічна служба (Ґішераїн)

Утреня (Аравотян)

Час Сходу Сонця (Ареваґалі Жам)

3-й, 6-й, 9-й часи (без Обідниці, вона є в моїй табличці)

Вечірня (Єрекоян)

Час Миру (Хагагакан Жам)

Час спочинку (Ганґстьян Жам)

А тут Жамаґірк із усіма піснеспівами. поставленими під ноти (в західноєвропейській п’ятилінійній нотації), чудове видання, адже не менш важливо від «що» молитвословимо, є «як» ми це робимо.

Додаткові матеріали від о. Василія:

Rituale Armenorum, оксфордське видання 1902 року;
Breviarium Armenium, латиномовне, 1908 року, видання венеційських мхітаристів;
The Book of Hours or The Order of Common Prayers of The Armenian Apostolic Orthodox Church, Evanston, Illinois 1964.

МОЇ ПРИНАГІДНІ НОТАТКИ ДО ПРЕЗЕНТАЦІЇ:

Часослов - Жамаґірк. Від жам – час і ґірк – книга; «книга часів».
Ми говоримо: богослужіння добового кола або просто служба. Вірмени натомість мають гарний термін: жамеркутюн. Від жам - час і єрґ - пісня; «часопісня, часоспів». Термін добрий зокрема тим, що Євхаристійну Літургію не можна назвати жамеркутюном, це слово асоціюється тільки з богослужіннями добового кола.

Евхологійні тексти Часослова поділяються на три основні типи, що відрізняються тематикою, способом виконання і тим, хто їх виконує під час богослужіння.

КАРОЗ – дослівно «проголошення», в англійських перекладах Данієля Фіндікяна – proclamation. Те саме слово означає також просто «проповідь». Карози виголошуються тільки дияконами. Переважно вони виглядають як довге прошення, часом попереджене словами «Ще і ще в мирі Господеві помолімся». Можуть бути доволі довгими. Не завжди, але часто після першого довгого прошення слідує ряд коротких, і тут карози стають доволі подібними до візантійських єктеній. Деякі карози виконуються на спеціально розписані дуже величні мелодії, відповіді лику теж особливо величні. Так є в кінці недільної утрені, на богоявлінському Водосвятті та в багатьох інших випадках. Можна обережно припустити, що структура карозів-«проповідей» дійсно вказує на виростання єктеній зі свого роду спільнотних проповідей-молінь.

АГОТК - дослівно «молитва», від дієслова аготель - молитися, молити. Її виголошує молодший за віком та ранґом ієрей. Дуже часто серед цієї молитви вставляються цезури:
Священик: Мир усім!
Лик: І з духом твоїм.
Священик: Богові поклонімся! 
Лик: Перед Тобою, Господи.
Відтак слідує друга частина молитви.

МАГТАНК – «усильна молитва», «благання», від магтель - благати, умоляти. Данієль Фіндікян англійською перекладає як acclamation. Магтанк переважно завершає певний блок псалмів, піснеспівів та карозів. Тому її виконує завжди старший за віком та ранґом священик. Наприклад, якщо в церкві є одружений священик та ієромонах, то перший виголошуватиме аготки, другий - магтанки.

Яка є в наші дні ситуація з богослужіннями добового кола у Вірменській Апостольській Церкві? Вони аж ніяк не занепали, їх служать, «євхаристійна монокультура» тут не запанувала.
Пересічний вірменський диякон та священик знає незрівнянно більше мелодій для різних оказій (різного типу піснеспівів, часом дуже складних і вишуканих), ніж це є тепер зазвичай у УГКЦ. Проте відбулася певна психологічна клерикалізація: Жамаґірк (Часослов) вважається суто молитвою духовенства і для духовенства. Вірні, якщо й приходять, зведені до рівня статистів. Можу засвідчити, що вірменські священнослужителі дуже вражаються, коли «неклерикальний» (тобто мирянський) хор виконує щось із Жамаґірка. О. Андреас Ішаханян, парох ВАЦ у Відні, був під глибоким враженням після того, як ми з хлопцями виконали в церкві св. Варвари на Постґассе кілька піснеспівів з Жамаґірка, і сказав мені: «Я все життя думав, що піснеспіви типу Люйс Зварт (= Світе тихий) - то суто для нас, для духовенства, що народ, хори, не знають їх». Так що наочним є парадокс: рівень знання/володіння Часословом серед вірм. духовенства набагато вищий, але втратилося розуміння, що це молитва всієї Церкви. Однак і тут є нюанси: у вірменському сп’юрку (діаспорі) ситуація з практикуванням Часослова як спільнотної молитви краща, ніж у самому Гайастані.

«ПРИЯТЕН ПСАЛТИР» ПРОТОПСАЛТА АРҐІРА МАЛЧЕВА (2006)

На урочистій вечірні у вівторок 11 лютого, в навечеріє Трьох Святителів, я зі співцями вперше заспівав «Блажен муж» із невм. Із видання, яке містить 25 псалмів у невмах та багато додатків (зокрема «теріремів»). Видав цей «Приятен Псалтир» болгарський протопсалт Арґір Малчев у 2006 р.

Тут папка з псалтирем. Передня і задня сторони обкладинки, а сам файл Псалтиря – у двох PDF-версіях: двосторінковим розворотом і односторінковим.

Тут окремо посилання на PDF-файл із двосторінковим розворотом. У цьому файлі я доробив активний зміст.

Також даю посилання на різні авдіо-версії, грецькі та слов’янські.

1. Диск ΑΓΝΗ ΠΑΡΘΕΝΕ монастиря Сімонопетра (1990).

2. ΨΑΛΤΗΡΙΟΝ ΤΕΡΠΝΟΝ того ж монастиря Сімонопетра (1990) в форматі APE.

3. ΨΑΛΤΗΡΙΟΝ ΤΕΡΠΝΟΝ – той же диск у форматі MP3.

4. Panagiotis Kalampakas. Hymns From The Psalter (1998).

5. Псалми сербською, виконує монаший хор монастиря Ковіль (2008).

6. Дитячий хор «Йоан Дамаскин» виконує псалми церковнослов’янською.

ПІСНЕСПІВИ ВІНЧАННЯ ВІЗАНТІЙСЬКО-СЛОВ’ЯНСЬКОЇ ТРАДИЦІЇ (ЗА ВИДАННЯМ МАНАСІЇ ПОП ТЕОДОРОВА «ПСАЛТИКИЙНИ ТРЕБИ», СОФІЯ 1911)

Минулого вівторка (21 січня) ми «повінчалися» з візантійською музикою. Адже почали вивчення невм з піснеспівів вінчання. Ось тут саме ті піснеспіви, виконує Нікола Антонов:

А тут лінк на PDF-файл «Псалтикійних Треб». До піснеспівів вінчання (які в файлі можна знайти на 30-ій сторінці) я дописав ісони – згідно з виконанням Антонова. Також я зробив зміст для файлу, щоб одразу переходити до потрібних співів.

ВВЕДЕННЯ У ВІЗАНТІЙСЬКУ – ПСАЛТІКІ – МУЗИКУ; НАВЧАННЯ СПІВУ З НЕВМ ЗА СИСТЕМОЮ ТРЬОХ УЧИТЕЛІВ (МАТЕРІАЛИ ДЛЯ КУРСУ)

Основу розуміння неовізантійської нотації Трьох Учителів я здобув у сам день П’ятдесятниці 2005 року. Себто почав читати цю нотацію, збагнув, у чому її суть. Рік за роком я спорадично співав з невм різні гімнографічні твори, і щоразу «читка з невм» давалася мені легше. Отже, сьогодні розпочинаю курс вивчення цієї нотації – мотивує мене ієрм. Лука (Михайлович), за що йому величезне благодарення!

Нижче даю лінки на матеріали для курсу:

1. BYZANTINE MUSIC in Theory and in Practice by Savas I. Savas, Prof. of Byzantine Music at Holy Cross Greek Orthodox Theological School, Brookline, Massachusetts. Boston 1965. 107 сторінок (PDF-файл має 116 сс.). Достойна, найповніша і найвичерпніша праця про візантійську музику з тих, що доступні англійською мовою.

2. ΜΕΛΩΔΙΚΑΙ ΑΣΚΗΣΕΙΣ Βυζαντινης Εκκλησιαστικης Μουσικης. Атени 1968. 44 сс. у файлі. Грецькою мовою. Хороший помічний підручник Йоана Маргазіотіса; між іншим, PDF-файл має вмонтовані мелодичні зразки звучання, які можна прослуховувати, всього лишень клацнувши на них.

3. ΜΟΥΣΙΚΟ ΑΛΦΑΒΗΤΑΡΙ. Справді дуже добра «абетка» всіх позначень псалтікі за системою Трьох Учителів. Це 6-сторінковий фраґмент із книжки: ΙΩΑΝΝΟΥ Χ. ΔΑΜΑΡΛΑΚΗ. ΕΙΣΑΓΩΓΗ ΣΤΗΝ ΨΑΛΤΗΚΗ ΤΕΧΝΗ “ΠΩΣ ΘΑ ΜΑΘΩ ΝΑ ΨΑΛΛΩ ΠΡΑΚΤΙΚΑ” ΠΡΟΤΗΠΟΣ ΠΡΑΚΤΗΚΗ ΜΕΘΟΔΟΣ ΤΗΣ ΨΑΛΜΩΔΙΑΣ. Νεάπολις - Κρήτης 1997. 190 с. (сс. 48-53).

4. BYZANTINE NOTATION EXERCISES adapted into English from those of John D. Margazioti. По суті, це короткий витяг з повищої (під № 2) праці Маргазіотіса.

5. THE BASICS OF BYZANTINE MUSIC NOTATION. Короткий, 7-сторінковий файл англійською мовою із, так би мовити, «абеткою» псалтікі.

6. Introduction to the Theory and Practice of Ecclesiastical Music, According to the New Method Prepared by Chrysanthos of Madytus: translated into a simpler language and corrected to account for omissions. Переклад англійською однієї з уже класичних праць Трьох Учителів.

7. Common Embellishments. Зразки передачі певних поширених мелодичних зворотів у п’ятилінійну нотацію.

8. Preface: A Brief Survey of the History of Byzantine and Post-Byzantine Chant by Dimitri E. Conomos, Oxford University.

9. Reading Psalmodia. An introduction to modern Byzantine Notation. David J. Melling. 2000. З цієї книжки – 49 сторінок у PDF-файлі – вчився і я того 2005 року. Дуже хороше англомовне введення у візантійську музику.

10. The Intonations of the Eight Modes. Найголовніші гласові заспіви – всіх восьми гласів – адаптовані до п’ятилінійної нотації.

11. ΑΠΗΧΗΜΑΤΑΡΙΟΝ. Тут зібрані практично всі гласові заспіви для найрізноманітніших форм мелодій кожного гласу (у невмах; набагато повніший збірник, ніж вище поданий англомовний).

12. ΜΑΡΤΥΡΙΕΣ ΗΧΟΥ. Збірник мартирій усіх гласів.

13. Назви візантійських нот та ісони восьми гласів.

14. Колесо восьми гласів.

15. Д. Аллеманов, А. Зверев. Современное нотописание Греческой Церкви. Москва 1907. Практично єдина російськомовна публікація-опис-підручник.

«САЙЛАС МАРНЕР» ТА «НІЧНІ ЗАБАВИ»: СЕМІНАРИ 6, 10, 13, 17 ТРАВНЯ 2019

Спільне завдання на всі семінари:

Прочитати й обдумати текст прот. Александра Мєня про Євхаристію.

Прослухати ДВА авдіо-файли (на кожен семінар – ДВА файли кожен з учасників семінару) з циклу бесід прот. Александра Шмемана «Таїнство таїнств». У циклі - 21 бесіда. Бажано, щоб учасники семінару НЕ обирали ті самі авдіо-файли – краще домовитися між собою, щоб не перетинатися. Однак, якщо є конечне бажання – можуть бути в різних учасників ті самі файли для обговорення.

На семінари 6 та 10 травня:

Переглянути фільм «Сайлас Марнер» і бути готовим до його обговорення.

На семінари 13 та 17 травня:

Переглянути фільм «Нічні забави» (серія 1; серія 2) і бути готовим до його обговорення.

СЕМІНАРИ ПРО ТАЇНСТВО ПОДРУЖЖЯ 15, 18, 22 І 25 БЕРЕЗНЯ 2019

А. Завдання на семінари 15 і 18 березня.

Які ТРИ ОСНОВИ таїнства подружжя? На чому базується його нерозривність?

Переглянути фільм Їржі Менцеля Život a neobyčejná dobrodružství vojáka Ivana Čonkina (1994):

Переглянути дві шекспірознавчі лекції Алєксєя Бартошевіча:

Чим комедія гірша від трагедії:

Заповіт Шекспіра:

Ці лекції треба переглянути обов’язково ПЕРЕД ТИМ, як оглядати фільм Пітера Ґрінвея «Книги Просперо». Фільм краще скачати, з огляду на те, що в файлі з ним є три авдіодоріжки: перша – ориґінальна англійська, друга – рос. озвучка доброї якости, третя – рос. озвучка трохи гіршої якости.

Б. Завдання на семінари 22 і 25 березня.

Прочитати в PDF-файлі праці Павла Євдокімова «Православ’я» сс. 309-315 (про таїнство подружжя).

Переглянути семінари Марка Ґанґора Laugh Your Way To A Better Marriage. Семінари англійською мовою, у файли всіх частин вшиті російські субтитри (однак їх треба активувати).

ВІДЕОЗМІСТ семінарів Марка Ґанґора:

1-01 Tail of Two Brains 1.
1-02 Tail of Two Brains 2.
2-01 Yo Mama Session 1.
2-02 Yo Mama Session 2.
3-01 How To Stay Married And Not Kill Anybody.

БОЖЕСТВЕННЕ ЖИТТЯ: ЩО ЦЕ ТАКЕ? НАВІЩО ВЕЛИКИЙ ПІСТ? МАТЕРІАЛИ НА СЕМІНАРИ 25 ЛЮТОГО, 1 БЕРЕЗНЯ ТА 4 БЕРЕЗНЯ 2019

На семінарах 25 лютого, 1 березня та 4 березня продовжуємо розмовляти на тему покаяння та сповіді. ПОПЕРЕДНІ ЗАВДАННЯ залишаються в силі (фільм «Король-Рибак» та стаття прот. Александра Шмемана «Про сповідь»).

Крім того, обговоримо, що таке «Божественне Життя»? Для цього даю додаткові завдання:
1. Переглянути фільм An Inspector Calls (1954).

2. Прочитати оповідання Джона Бойнтона Прістлі «Інше місце».
3. Переглянути ролики о. Вазґена Мовсесяна (Вірменська Апостольська Церква, США):
про Великий Піст;
про «героїв» Великого Посту:

НА СЕМІНАРИ 18 І 22 ЛЮТОГО 2019: КОРОЛЬ-РИБАК, ТАЇНСТВО СПОВІДІ

Бесіда буде довкола одного з найважливіших для мене фільмів The Fisher King (1991), а також невеликої статті о. Александра Шмемана «Про сповідь».

Питання до семінару:
1. Що таке номіналізм сучасних християн?
2. Як у сповіді поєднується діалог з Богом і діалог з людиною?
3. Що таке моралістичний і ритуалістичний леґалізм?
4. Чи все прекрасно з етикою «пристойности/порядности» і «успіху»? Чи все ОК з почуттям самовдоволення члена Церкви?
5. Чи справді всі ми добрі, порядні, розумні і тільки час від часу чинимо щось «неправильне»?
6. Що таке «Божественний чертог прикрашений»? Звідки це?
7. Для чого існують пости?
8. Священик на сповіді – прокурор? Сповідь – це суд?
9. До якого одного гріха зводяться всі гріхи?
10. Що таке «вузький шлях» християнина?

ХРЕЩЕННЯ ІСУСА В ЙОРДАНІ. ТАЇНСТВО ХРЕЩЕННЯ І МИРОПОМАЗАННЯ. ЗАВДАННЯ НА СЕМІНАРИ В ПОНЕДІЛОК І П’ЯТНИЦЮ 4 ТА 8 ЛЮТОГО 2019

Прослухати три бесіди о. Александра Шмемана про свято Богоявління:
а. Сплетение тем.
б. Обновление твари.
в. Самоотождествление, приятие, преобразование.
Прочитати і проаналізувати сс. 44-133 праці о. Александра Шмемана «Водою і Духом».

Прочитати і проаналізувати текст чину хрещення та миропомазання: сс. 1-22 файлу Требника. Підготувати роздуми та можливі відповіді на питання:
1. Чому традиційні Церкви вважають можливим хрещення немовлят? Чи не правильніше було б чекати для хрещення свідомого, дорослого віку?
2. Що означає відречення від сатани? Як стосуються літургійні слова цього відречення в чині хрещення-миропомазання до нашого сучасного життя?
3. Як можна зрозуміти таємничі слова «Печать дару Святого Духа»?
4. Як слід розуміти царське, священиче і пророче покликання кожної людини?

ТРАДИЦІЯ, СІМ’Я, ПРЕЄМСТВО. ПШЕНИЦЯ І КУКІЛЬ З ХРИСТОВОЇ ПРИТЧІ. ПИТАННЯ НА СЕМІНАР 14 ГРУДНЯ 2018

Що підтримує традиція? Чи можна цілком її позбутися в сім’ї і Церкві? Може, варто? Адже традиція так часто стає чимсь закам’янілим, обтяжливим.

Чи – і як – мусить бути християнство відмовою від зовнішнього надміру речей? Чи можна «прийняти Євангеліє» і – відмовитися від культури з усією її різноманітністю, нагромадженістю протягом віків і поколінь? Адже пише апостол Павло, що для нього головне – прийняти Христа, а все інше можна відмести як сміття.

Як можна застосувати до Берґманового фільму оцю євангельську притчу Ісуса Христа? –

«Ще одну притчу подав Він їм, промовляючи: “Царство Небесне подібне до чоловіка, що був посіяв добре зерно на своїм полі. Та коли люди спали, прийшов його ворог і посіяв кукіль поміж пшеницю та й пішов. Коли виросло збіжжя і вигнало колосся, тоді й кукіль появився. Прийшли слуги господаря і кажуть до нього: Пане, хіба не добре зерно ти посіяв на твоїм полі? Звідки ж узявся кукіль? Він і відповів їм: Ворог-чоловік зробив це. А слуги йому кажуть: Хочеш, ми підемо, його виполемо?. Ні! – каже, – щоб, виполюючи кукіль, ви часом не повиривали разом з ним пшениці. Лишіть, нехай росте до жнив одне й друге разом. А під час жнив я женцям скажу: Зберіть перше кукіль та зв’яжіть його в снопи, щоб його спалити; пшеницю ж складіть у мою клуню.”» (Мт 13:24-30)

Fanny och Alexander
(фільм має чотири частини)

НАЦІОНАЛІЗМ VS. ХРИСТИЯНСТВО. НА СЕМІНАР 7 ГРУДНЯ 2018

Чи був Ісус Христос патріотом? Чому Він не очолив національно-визвольну боротьбу єврейського народу проти римських окупантів?

Чи є різниця між патріотизмом та націоналізмом? Якщо вона є, то в чому полягає?

Чи не суперечить націоналізм/патріотизм християнству?

Вітер, що гойдає верес.

СПРАВЕДЛИВІСТь, ПОМСТА, ПРОЩЕННЯ. ПИТАННЯ НА СЕМІНАР 30 ЛИСТОПАДА 2018

До якої межі треба добиватися справедливости? Чи – треба добиватися завжди, до кінця, за будь-яку ціну? Чи взагалі досяжна в цьому світі остаточна справедливість? Що сталося б з людством, якби восторжествувала повна справедливість?

Наскільки гармонійно вписується справедливість у людські вартості? Чи не виникає конфлікт між справедливістю та іншими фундаментальними основами людського співіснування? Чи Бог справедливий з нашої людської точки зору? Чи Божа кара за гріх – це помста грішникові? Як поєднати Божу справедливість і Боже милосердя? «Бути досконалим, як Отець наш Небесний досконалий» (пор. Мт 5:48) – як це в’яжеться з пошуком спрведливости, жаданням відплати злочинцеві?

Як можна прощати, якщо кривдник не покаявся? Чи не знецінюється цим наше прощення? В якому зв’язку перебувають наше прощення супроти того, хто вчинив нам зло, і наші власні бурхливі пристрасті?

Що робити зі страхом слабости, залежности в хворобі від інших людей – часто отих найближчих, перед якими ти раніше, маючи здоров’я, завжди був героєм, «крутим»? Якщо чекає хвороба, повна залежність від інших, фізіологічна огидність помирання від невиліковної хвороби – чи самогубство це вихід?

Історія про три рекламні щити.

НА СЕМІНАР 23 ЛИСТОПАДА 2018

На чому ґрунтується нерозривність християнського подружжя? Чи не є християнське подружжя репресією над людською свободою? Чи можна в подружжі орієнтуватися тільки на пристрасть і привабливість подруга? Що робити, коли в подружжі «любов пройшла», стосунки охололи, принаймні в одного з подругів? Що, коли любови було мало з самого початку – а хтось із двох не відчував ніяких почуттів узагалі? Розмальована вуаль (за Сомерсетом Моемом; 2006)

СЕМІНАРИ З ОБГОВОРЕННЯМ ФІЛЬМІВ У ЖОВТНІ-ЛИСТОПАДІ 2018

На основі «Леґенди про Нараяму» Сьохея Імамури (1983) та «Червоної черепахи» Міхаеля Дюдока де Віта (2016): про походження моральних законів. Чи людина справді може жити в гармонії з природою? Чи є вона до кінця частиною природи? Чи з природи і зв’язку людини з природою можна вивести моральні закони життя людей у більшому чи меншому соціумі?

Чи має любов між чоловіком і жінкою слід у вічності? Чи справді ця любов –лише скороминуще (навіть у масштабі цілого людського життя) явище, а через це – невимовно печальне?

На основі «Любовних історій» Єжи Штура (1997). Любов ставить перед вибором. Любов неможлива без самопожертви. В Царство Боже вхід для кожного – через зусилля (Лк 16:16). Що таке есхатологія? Чи йдеться тільки про віддалені в майбутнє справи? Суд, що відбувається тут і тепер, у нашому життєвому часі. Рай і псевдожиття вибираються тут і тепер.

На основі «Дня психа» Марка Котерського (2002): інтроспекція внутрішнього пекла. Чим є гріх? Забронювання себе в панцер – броню щоденних звичок і ритуалів, які вбивають, а проте здаються рятувальним кругом. Фільм як ілюстрація глибокої правди постійного церковного рефрену «Господи, помилуй», цього камертона покаянних текстів, що майже щоденно в ній присутні.

На основі «Рембрандт: Я звинувачую!» Пітера Ґрінвея (2008). Постання молодої демократії і молодої буржуазії. Пророк у зафальшованому світі – як він може діяти?

На основі «Скромного чару буржуазії» Луїса Бунюеля (1972). Фальш буржуазного буття, яка починає впливати на саме буття. Вже годі визначити, де реальність, а де сон.

КІЛЬКА ЗАУВАГ ЩОДО ІДЕЙ МАКСА ВЕБЕРА (або: ЧИЯ РЕЛІГІЯ ЕКОНОМІЧНО УСПІШНІША?)

Ідеї Макса Вебера, особливо з його праці «Протестантська етика та дух капіталізму» (1905), стали в передових українських інтелектуальних середовищах просто-таки загальним місцем, чимсь само собою зрозумілим. Україні так зле економічно, тому що вона схибила з версією християнства – треба було спершу обрати католицизм, а потім усім разом перейти на протестантизм. У цьому викладі веберіанство процвітає також у нас в УКУ, з додатком ідей Семюела Гантінґтона про зіткнення цивілізацій. Мені натомість було завжди дивно, що можна так легко підпадати під ідеологеми, причісуючи під ці ідеологеми вельми різноманітні явища, або не зауважуючи тих феноменів, які прямо суперечать ідеологемам.

Мою опозицію тут можна висловити кількома реченнями. Якщо й існує зв’язок соціально-економічної успішности з релігією, то успішнішими завжди будуть – релігійні дисиденти. Хоч би тому, що дисиденти завжди приречені покладатися на власні сили, адже не належать до підтримуваної державою релігії, а часто прямо переслідуються. Саме тому протестантизм був успішнішим – це був дисидентський бунт проти католицизму.

Але за тим самим принципом завжди успішнішими були євреї, бо завідомо не мали підтримки держав, де перебували в Ґалуті. В Османській Імперії економічно успішнішими від панівних мусульман були утискувані православні народи – вірмени, греки та ін. В сучасному Єгипті переслідувані християни-копти (це теж східне християнство) мають вищий рівень життя.

В Росії таким яскравим прикладом були старообрядці: плекання іконопису, знаменного співу та багатогодинних богослужінь не перешкоджало їм бути найуспішнішими свого часу підприємцями. Бо старообрядці мали свою, дисидентську версію Православ’я, були переслідувані державою.

То правда, що Греція та Вірменія, Румунія й Україна не є економічно успішними державами. Але що точно можна сказати: в США меншими цих народів не належать до бідних-упосліджених. Жебрущі на вулицях Нью-Йорка вірмени та греки (ба! навіть українці) є вкрай рідкісним явищем.

Отже, браття і сестри, дивімося не на те, котра конфесія приведе до ліпшого життя і вищих стандартів. Пильнуймо, щоб не стати панівними.

Програма Сєрґєя Мєдвєдєва «Православие против модернизации»

ІНШІСТЬ ПРАВОСЛАВ’Я

Юрій Новосільський (1979)

Античні дохристиянські філософи в генеалогічному дереві Ісуса Христа; стінопис монастиря Сучевіца в Південній Буковині.

[Jerzy Nowosielski. Inność prawosławia, “Znak” 1979, nr 1–2 (295–296), s. 46-59.]

Переклав з польської © Андрій Шкраб’юк

Заувага перекладача: Текст був зорієнтований на читача – римо-католика і поляка, тож у ньому багато явищ і предметів Східної Церкви автор називає західними термінами. При перекладі я повертаю їхні звичні для Сходу назви; напр., «меса» – літургія, «патена» – дискос і т. п. Особлива подяка моєму другові Едуардові Берднику, який уважно прочитав переклад і дав цінні редакторські поради.

Одвіку – бо вже тисячу років – не було такого великого, як тепер, зближення між католицькою Церквою – західною і католицькою Церквою – східною (яку також називають православною). По суті, можна сказати, що нині між католицькою і православною Церквами, або ж між Церквами Заходу і Церквами Сходу, існують іще кращі стосунки, ніж існували перед схизмою. Перед схизмою був кількасотлітній період справжньої ненависти, тобто була одна Церква, одна доктрина, одноцільна ієрархія, а проте, протягом десь трьох останніх століть перед роз'єднанням між латинським Заходом і елліністичним Сходом панувала атмосфера, повна ненависти. Незважаючи на те, що формально однієї Церкви немає, сьогодні стосунки кращі, ніж були в IX чи VIII столітті, тобто в часи, коли розколу між Церквами не було. Виникає запитання, чи не є розмова в такій ситуації про іншість православ’я стосовно Церков Заходу якоюсь екуменічною нетактовністю, тим, що гальмує, що вносить сум’яття в загальну інтелектуальну, богословську, емоційну атмосферу, яка вже створилася між християнськими Сходом і Заходом. Однак, варто пригадати собі одну річ: адже в порівняно недавні часи, на початку ХХ століття, чільний протестантський історик, тогочасна богословська знаменитість, відмовляв православ‘ю в фундаментальних рисах християнства. Твердив, що православ’я як синкретична релігія, зліпок античних мітів, всіляких елементів орієнтальної магії, – тільки зовнішньо і чисто формально пов‘язане з християнством. Чи можлива була аж така помилка, аж така відмінність порівняно з сьогоднішніми нашими переконаннями в цьому предметі?

ЗІ СХОДУ… (ЕКУМЕНІЗМ ЧИ ЩОСЬ БІЛЬШЕ?)

Юрій Новосільський (1987)

Крішна і Арджуна на Курукшетрі

[Jerzy Nowosielski. Ze wschodu... (Ekumenizm czy coś więcej?) “Twórczość” 1987, nr 11, s. 91-95.]

Переклав з польської © Андрій Шкраб’юк

Екуменізм, екуменічний рух, його надії, його експансія, його втома, його нудьга, його неспроможність... Так, це тягнеться вже задовго. І що далі? І що з цього випливає? Християнство вариться у власному соусі, топчеться на місці – всі потрохи один одного обманюють, усе дуже мило і дуже фальшиво. Ситуація стає ніяковою.

А тим часом привид ходить по Європі – і по решті світу. Привид іншої релігії. Послідовнішої, моральнішої, вірогіднішої. Істиннішої.

Тут я говорю про проникнення індуїзму. Інакше не могло статися. Нарешті прийшла до нас ця велика релігійна традиція, цей великий досвід – від культури, духовно старшої і зрілішої. Це вторгнення, це проникнення триває вже сто п’ятдесят років. Насправді це ніяке не вторгнення, ніяка не аґресія, ніякий не прозелітизм. Орієнтальна релігія (назвімо це так умовно) тільки заповнює порожнечу, яку залишає після себе непослідовна, нелогічна, аморальна, часто злочинна система юдеохристиянства. Там, де людина прагне якогось автономного бачення духовних речей, орієнтальна релігія пропонує свої послуги з найкращими намірами – пропонує свою істину, бо це істинна релігія, пропонує свою етику, бо це гідна віри етика, пропонує своє знання про посмертну долю людини і тварини, бо це істинне знання. Орієнтальна релігія пропонує саму себе, бо це істинна релігія. Духовно й емоційно зріла людина не знаходить у розумовій, логічній площині пояснення трагедії існвання. Існування людей, тварин, природи, планети, можливих світів – довготривалих, та все-таки смертних. Як, наприклад, має поставитися християнська Церква до страждання тварин? Як вона має духовно опікуватися такими людьми як, приміром, тваринники, які або самі мусять убивати, або відводити на жорстоку смерть тварин, з якими вони, якщо не є таки зовсім черствими примітивами, мусять мати якийсь емоційний зв’язок. Повертається проблема ката: він не має жодного гріха. Одначе як умовити людину, що вона не має гріха, якщо сама вона добре знає, що його має? Наші юдеохристиянські системи тут безпорадні. Натомість орієнтальний закон карми з залізною послідовністю таке явище пояснює. То нічого, що перші форпости орієнтальної релігії у вигляді різного роду теософських або антропософських рухів надто наївно «популяризувалися» в Європі і в Америці. Після цієї, справді інколи наївної, хвилі «моди» елементи орієнтальної релігійної свідомости залишилися і непокоять як і давніше.