49

[Написала Г. П.:]
З нагоди 49-их уродин Андрія:

Джотто. «Послух» (1315)

ПАРІ

Починалося все із радіохвилі,
Із цвітіння лип, запаху трускавок,
Із музичних нот у Бреґовіч-стилі
І зітхань повітря про отруйний совок.

Починалося все, як то завше, цілком випадково –
Янгол в небі вже, видать, укладав парі,
Темні сили робили свої ставки знову:
«Мало шансів, та де там…. Ні… ні…, ні, ні!

Надто сильні рани, забагато шрамів:
Дегуманізація століття пройшлася по обох чобітьми сповна.
За одне покоління навіть сто тисяч храмів
Не здолають прірву хмар поміж сими двома.

Де там? Де там? Се лиш іскринка –
Загориться, згасне, все накриє пітьма.
Пару раз крутнеться в руках катеринка
І замерзне нота у ній…сумна.»

Виростало все із джоттівських зображень,
Із гілок, що стукали у крихке вікно,
Із листів, що гріли нас теплотою вражень,
Із розмов про Льюїса і старе кіно.

Не було сценарію, режисерських інструкцій,
Тільки міст над прірвою, видимий уночі –
Через море Відчаю, острови Корупцій,
Повз врата Лукавствія, німих палачів,
Завше-завше з Янголом на плечі...

Все спліталося з Радості, з гілок-невидимок,
Що пускають корені у невисповідані рани поколінь,
Без суттєвих пауз, без розкоші зупинок,
На потязі тлінності, що прямує в Нетлінь.

Розтинають ластівки ножицями небо,
Середуща донька, крізь шибу, у хмаринці бачить обрис слона…
А я все ще так по-джоттівськи закохана в Тебе…
Видно, ставка Янгола була таки на Життя…

9 грудня 2018 року, потяг Відень-Будапешт