DZIELNE ŚWIERSZCZE FESTIWALOWE: JAROSŁAW, 26-30 SIERPNIA 2020

Як же то могло статися, що я не потрапив на найулюбленіший Фестиваль, не заспівав Venite, adoremus, не злився з «Піснею Нашого Коріння»? Такий сей рік, під цим оглядом – цілком проклятущий. Пандемічні страхи скували кордони.

Сьогорічний Фестиваль був уже зовсім тінню себе самого. Не було поселення по монастирях та ліцеях – кожен мусив собі резервувати пробуття власноручно. Людей було мало. Не приїхав навіть директор, Маріус Петерсон, що багатьох вельми вразило. Хоч усе-таки добре і похвально, що Фестиваль не відмінили зовсім.

Я пересилав друзям щовечора (Фестиваль було скорочено між середою 26 серпня та неділею 30-го) мої відеороздуми, які тут не хочу публікувати, вони мені натомість – щоденні реляції. Найбільше дякую Люцині Формелі та родині Олевнічаків. Їхній фото- і відеозвіт, який вони мені пересилали, тут публікую.

Вечір середи 26 серпня. Марцін Борнус-Щицінський відкриває Фестиваль (жодна офіційна особа з ратуші не з’явилася на відкриття):

ΤΑ ΕΓΚΩΜΙΑ – «ПОХВАЛИ»: МІЙ СТАРИЙ ЗБІРНИК ПІСНЕСПІВІВ ВЕЧІРНІ ТА УТРЕНІ УСПЕННЯ, ЗРОБЛЕНИЙ ДЛЯ УНІВСЬКОЇ ЛАВРИ 2007 РОКУ

У 2006 та 2007 роках я керував монашим хором в Унівській Свято-Успенській лаврі на свято Успення Пресв. Богородиці, що практично завжди пов’язується в цьому монастирі з великою прощею. То була і велика праця, і велика насолода. Про керівництво хором мене просив тодішній ігумен Венедикт (Алексійчук), тепер єпископ у США. Власне, 2007 року я вирішив підготувати до свята повніший збірник піснеспівів, але загруз у морі версій, тож вечірня тут представлена набагато повніше, ніж утреня. Взагалі, багато в чому збірник застарів (як на мене): тексти я перекладав – ще десь 2004 року! – більше дивлячись у церковнослов’янський текст, ніж у грецький первотвір. Тепер це вже для мене неможливо. Тепер є також повний переклад Псалтиря, тож стихи до стихир теж «трансляторно застаріли». Саме Успення Богородиці тут подано тільки у версії з «Похвалами» – величаннями, які є серпневим дзеркалом Єрусалимської Утрені. Тобто немає «звичайного порядку» стихир. Однак усе-таки збірник далі зберігає для мене вартість, не тільки як спогад. Я й досі ним користуюся. Успення майже завжди випадає мені на відпустку, а в відпустці я займаюся з 2011 р. іншими співами (латинськими). Наразі на прохання МТ виставляю цей старий збірник. Ось він.

ПОВНА СЛУЖБА 1 СЕРПНЯ: ВИНЕСЕННЯ СВЯЩЕННИХ ДРЕВ ЖИВОТВОРЯЩОГО ХРЕСТА І СІМОХ МУЧЕНИКІВ МАККАВЕЇВ

Ще треба доробити Мале Водосвяття, яке в сей день традиційно служиться. Але все-таки то «требна» служба, почекає ще з рік. Наразі викладаю Вечірню, Утреню та Літургію на 1 серпня у двох форматах: а) як славословну службу, без входу на Вечірні; б) як службу із усенічним, якщо храмове свято або є бажання творити чування.

БОГОПЛІДНА

Перекладаючи т. зв. Мале Водосвяття, придумав новий поетично-богословський термін. Натрапив на Θεοκυῆτορ: цсл мова перекладає його так само, як і Θεογεννῆτορ – «Богородительница». Але зважаючи на те, що κύημα перекладається як «плід лона», «зародок», мені прийшло гарне нове слово – БОГОПЛІДНА. Щоб не повторювати раз-у-раз «Богородительку». Звісно, ніби трохи ризиковано. Але якщо вдуматися в слово «Богородиця», то в ньому теж можна побачити небезпечні відтінки. Третій Вселенський собор не дасть збрехати... Ну, і звісно, про Білорусь переживаю.

КУЛЬТОВІ ВЕРШНИКИ І КОМОННИКИ

Я скептично ставлюся до вишукування всяких національних архетипів, зведення індивідуального таланту і генію до національної зумовлености. Попри це скажу: якась іскриста грайливість, кабаретність, примружене око серед смертельної серйозности – це виразні риси польської музики, що проявляються і в рок-, і в панк-рок її іпостасі. Вже перша композиція цього unplugged концерту 2010 року «вставляє». Про апокаліптичних вершників якщо вже й співати, то тільки так. Про ворожнечу – як у другій композиції «Вчора помер мій ворог», про душу істинного педагога – в широкому розумінні – тільки як у композиції «Виїхали на вакації всі наші підопічні». І так далі, ... це варто раз-у-раз передивлятися, хай благословить Казіка Творець. Тобто хай благословить Пурпуровий Годинникар Світла. Раз-у-раз передивлятися можна отут.

ОРЛИ-1979

Концерт «Орлів» на піку їхніх молодих крил, на вершині створених композицій. Уже зовсім ніби позаминула епоха, давноминулий час, а свіже і радісне – так само.

РІК У НОВОМУ ДОМІ

Забув зафіксувати, що 1 серпня минув рік, відколи ми живемо в новому домі. Тобто, якщо зовсім точно, я почав тут ночувати ще в тракті перевезень/переселень з ночі на 1 серпня 2019 р. Тоді поїзди ще будили і, здавалося, протинали саму свідомість уночі. Але через рік я з ними здружився. Думаю над усякою символікою, типу: 40 років я прожив у помешканні неподалік летовища, під розігрів аеромоторів перед злетом. Тепер поїзди. Чи се означає, що лет закінчився і тепер мій рух уповільнюється? Однак – істинний львівський дім, ще з-перед ІІ Світової війни, зі своєю таємницею, зі скрипучими сходами, з духами... Трохи як у «Тонарі-но Тоторо» Хаяо Міядзакі.

СПОГАДИ ЗІ «СТАЛЬОВНІКА», 2014

Того року на CL (Comunione e Liberazione) ми не могли поїхати всі, Гафійка була ще надто маленька. До того ж почалася війна на Донбасі. Отже, над тим водосховищем були тільки ми втрьох з Гальшкою та Мартусею. Stalownik над Дунайцем виявився доволі застарілим місцем, як на звичайні стандарти таких відпочинкових осередків. Його постсовєтські умови були предметом жартів і кпин усіх цеелівців. Але тепер, з відстані шести років, згадую це місце з дуже теплою ностальгією. Там можна було проводити вечори над водою. Там я познайомився з Малґосею Домініковською. Розповідав цеелівській громаді про Майдан та війну. Плавав на водному ровері з Малґосею та дівчатами (жартома сказали Марті, що залишимо її на острові серед водосховища – настрашили!) Чудовий був час.

Як же дивовижно забуваєш вік власних дітей! Мартуся тоді була ледь старша, ніж Гафійка тепер:

Тут відеоспогад:

В цій папці всі фото. В кінці там також є ще один відеоспогад: смішна церковна польська пісня про св. Сьвєрада († бл. 1030-1034), в костелі якого ми побували.

ԱՐԵՒՆ ԻՋԱՎ ՍԱՐԻ ԳԼԽՈՒՆ

Двоголосна обробка Комітаса. ...А зараз уже насправді доходить пів на другу ночі, тобто настало 2 серпня. Однак мені хотілося, щоб ця публікація числилася за 1-м. Пів дня я стратив на суто технічну мороку з Finale: намагався зробити два незалежні нотоносці в спільній системі. Мусів цього добитися, щоб не мучило почуття недоконаности – справи, дня, зацвяшки.

Цю прекрасну сумовиту пісню викладаю в PDF-і ось тут. А нижче можна послухати, як її виконує хор Гарутюна Топікяна. Років зо 15 тому, коли в мережі знайти якісь вірменські композиції було не так завиграшки легко, як тепер, ах, як я заслуховувався цим хором!