ЯРОСЛАВСЬКИЙ ФЕСТИВАЛЬ-2024

Якраз рівно місяць тому був фестивальний понеділок. А закінчився фестиваль недільною Месою у домініканців 25 серпня. Мешкали ми з І. Ф. цього разу в Аббатстві сестер Бенедиктинок.

Звісно, в останні роки вже нема колишнього розмаху. Але любов учасників до цієї події залишається незмінною. Я запитав в угорця Ференца, чи існує такий подібний фестиваль в Угорщині. «Ні», – відповів він, – «нічого подібного не те що в Угорщині, але й у цілій Європі».

Гарні концерти: в понеділок 19 серпня у домініканців ансамбль Castelkorn; чудові хлопці Pulse Ensemble з Нідерландів (Аббатство) у четвер 22 серпня; румунський Byzantion у Колеґіаті в п’ятницю 23 серпня.

Майстер-класи були присвячені цього року місцевій паралітургійній Марійній музиці. Тобто пісням, зібраним ентузіастами довкола Ярослава. Я спочатку поставився до цього проєкту скептично, очевидно через давнє недолюблювання української паралітургійної пісні. Але – все змінила оркестра! Музиканти, багато з яких було з півночі Польщі, додали пісням дивовижного звучання. Часто – дуже візантійського, просто якогось східного.

Тут можна оглянути відео, які я робив на майстер-класах та найцікавіших концертах.

Тут є в PDFі книжечка з нотами пісень.

БОГ РОЖДАЄСЬ – МІЦЬ КВОЛІЄ. КОЛЯДА ФРАНЦІШКА КАРПІНСЬКОГО (1741-1825)

Першу строфу цієї улюбленої польської коляди я переклав ще десь між 2000 та 2005 роком, коли працював над перекладом «Історії польської літератури» Чеслава Мілоша. Тоді я поставив собі за завдання всі цитати віршів передавати зі збереженням ритміки (а часом навіть і рими) первотвору.

Мілош пише: «Ця колядка, по суті, носить відбиток єзуїтської освіти Карпінського, а її характерними рисами є такі часті в період бароко та в середньовіччі парадоксальні зіставлення протилежностей». Однак такі зіставлення є ще більш характерними для візантійської – і взагалі східнохристиянської – літургійної поезії. Зокрема для стихир великих свят церковного року. Едуард Бердник зауважив кондакарну структуру цього твору – кожна строфа закінчується фразою «A Słowo ciałem się stało i mieszkało między nami» – в моєму перекладі «Слово нині Плоттю стало й оселилося між нами» (пряма цитата з Прологу Євангелія від Йоана 1:14). Можна було б сказати, що однакові, повторювані закінчення – взагалі щось типове для коляд, однак у цьому випадку вони, дійсно перегукуючись із древніми кондаками, виникають із тексту кожної строфи ніби неочевидно, за принципом контрапункту або фуги (у Романа Солодкоспівця так будується багато кондаків, зокрема про різанину вифлеємських младенців). З огляду на все сказане вище, коляда Карпінського постає доволі таємничим твором, як на XVIII сторіччя, епоху Просвітництва. Може, Карпінський надихався не тільки освітою в єзуїтів, а й візантійською традицією? Мілош пише, що він «народився на підгір’ї Карпат, на південь від Львова, де в XVII столітті квітла міщанська поезія». І де рясніло від українських церков! Звісно, це в мене лише гіпотеза-припущення, але перша строфа коляди так нагадує величну різдвяну стихиру, вона так яскраво парадоксалістична, що виникають підозри про такий вплив. (Питання, чи на самих єзуїтів не впливала візантійська традиція? Таких досліджень, здається, немає.)

DZIELNE ŚWIERSZCZE FESTIWALOWE: JAROSŁAW, 26-30 SIERPNIA 2020

Як же то могло статися, що я не потрапив на найулюбленіший Фестиваль, не заспівав Venite, adoremus, не злився з «Піснею Нашого Коріння»? Такий сей рік, під цим оглядом – цілком проклятущий. Пандемічні страхи скували кордони.

Сьогорічний Фестиваль був уже зовсім тінню себе самого. Не було поселення по монастирях та ліцеях – кожен мусив собі резервувати пробуття власноручно. Людей було мало. Не приїхав навіть директор, Маріус Петерсон, що багатьох вельми вразило. Хоч усе-таки добре і похвально, що Фестиваль не відмінили зовсім.

Я пересилав друзям щовечора (Фестиваль було скорочено між середою 26 серпня та неділею 30-го) мої відеороздуми, які тут не хочу публікувати, вони мені натомість – щоденні реляції. Найбільше дякую Люцині Формелі та родині Олевнічаків. Їхній фото- і відеозвіт, який вони мені пересилали, тут публікую.

Вечір середи 26 серпня. Марцін Борнус-Щицінський відкриває Фестиваль (жодна офіційна особа з ратуші не з’явилася на відкриття):

МОЛИТВИ РОЗАРІЮ (ВЕРВИЦІ) ТА ІНШІ ЛАТИНСЬКІ МОЛИТВИ ВІЗАНТІЙСЬКИМ МЕЛОСОМ (ЛІТО-ОСІНЬ 2019)

Один з результатів моєї творчої співпраці з отцями-домініканцями, а найбільше з одним – о. Войцєхом Шником, з яким я знаюся ще з серпня 2011 року, коли вперше побував на фестивалі «Пісня нашого коріння» в Ярославі.

Тут є вся папка з молитвами, що їх я на замовлення о. Войцєха поклав на візантійський мелос.

А тут з тієї ж таки папки окремо:

1) Євхаристійні та інші молитви, в поліфонії (традиційній церковній) та в одноголоссі. Тексти багатьох із них ніяк мені не суголосні, навпаки, я радше далекий від духовости такого типу, однак є дуже гарні (напр., молитва з «Учення 12 апостолів»).

2) Одноголосні візантійські молитви для вервиці (розарію), латинською та польською мовами. Їх ми виконуємо в поданому нижче записі, який був зроблений 23 листопада 2019 року в монастирі кармелітів у Вадовіцах.

3) Ті самі молитви розарію, тільки з іншою версією Pater noster – розбіжність стосується фрази sicut in caelo et in terra (те саме стосується і польського тексту).

ΑΚΟΛΟΥΘΙΑ ΚΑΜΙΝΟΥ – ВІЗАНТІЙСЬКА СЛУЖБА ПРО ТРЬОХ ОТРОКІВ У ПЕЧІ ХАЛДЕЙСЬКІЙ

Повернувшись у липні 2018 року з Румунії, я одразу почав надзвичайно захопливу і надихаючу працю над візантійською службою про Трьох Отроків у печі Халдейській (за Дан 3). Праця полягала в остаточній редакції нотного матеріалу. А матеріал походить із невматичних рукописів XV століття, що зберігаються тепер в Атенській Національній Бібліотеці. Спершу рукописи перевів у п’ятилінійну західноєвропейську нотацію Міхаліс Адаміс іще в 1970-х роках. Потім знаменитий протопсалт Лікургос Ангелопулос перевів той же матеріал у неовізантійські невми згідно з системою Трьох Учителів. Я мав перед очима обидва доробки, і Адаміса, й Ангелопулоса. Також я мав авдіофайли з виконанням служби хором Ангелопулоса та любительський відеозапис виконання хором «Візантіон» під орудою Адріана Сирбу. На основі всього цього треба було зробити нову версію редакції нотного матеріалу служби. Праця, повторюю, була дуже захоплива, зайняла вона кінець липня та початок серпня 2018 року. Потім я полетів на Мазури до Схоли Венґайти на кількаденні репетиції, які провадив Марцін Абійський, єдиний у Польщі справжній православний протопсалт. Репетиції завершилися представленням цілого богослужіння в ольштинській греко-католицькій Покровській церкві 17 серпня 2018 (вечір п’ятниці). А у вівторок 21 серпня службу ми відслужили вдруге: в ярославській Колеґіаті в рамках Фестивалю «Пісня нашого коріння».

18 жовтня 2018 – заспівали службу в Белграді. Власне: заспівали, бо жодних театралізованих жестів не можна було виконати в місцевій православній церкві, «страха ради Юдейска». Дивно було, адже головними співцями-солістами у всьому проєкті є псалти з хору «Мойсей Петровіч», серед яких – керівник того хору Нікола Попміхайлов.

Цей запис – із презентації служби 25 травня 2019 року в Більську Підляському. Звісно, службі передували репетиції в православній церкві – теж Покровській, чудесній, прекрасно розписаній в традиційному візантійському стилі.

Тут запис, добре змонтований, з польськими субтитрами:

А тут авдіофайли давнішого виконання хором Ангелопулоса.

Ось так дуже гарно зазнимкував мене Андрій Фаранчук у православній церкві Більська-Підляського:

«АНГЕЛЫ, СНИЖАЙТЕСЯ»: ЧЕТВЕРТА ПІСНЯ З “САДУ БОЖЕСТВЕННИХ ПІСЕНЬ” ГРИГОРІЯ СКОВОРОДИ

То було 22 серпня 2014 року. П’ятничний вечірній концерт на Фестивалі «Пісня нашого коріння» в Ярославі. Виступала «Хорея козацька» з Тарасом Компаніченком на чолі. Виступ був блискучий, Хорея представила Україну якнайкраще, особливо на тлі російсько-української війни (саме час перед Іловайською трагедією). Тарас Компаніченко на початку виступу сказав, що пісні будуть в основному духовні, просто тому, що останнім часом ансамбль зі зрозумілих причин співав більше патріотичні речі. Що не пісня – то перлина. Я від усіх пісень був у захваті, але особливу увагу звернув на «Ангелы, снижайтеся» Григорія Сковороди. Я знав і співав цю коляду на іншу мелодію, котра не вельми мені подобалася. І тоді, на тому концерті, був під глибоким враженням версії Тараса – він адаптував мелодію з «Сокиринського вертепу» XVIII століття. Трохи пізніше я зробив версію для хору. Ось запис коляди з концерту. Ось PDF-файл з моєю версією для хору.

Виступ Хореї (повний).

П’ЯТЬ ФЕСТИВАЛІВ

2011:

Знайомство. Майстер-клас із піснеспівів Всенічного чування на Успення Пресвятої Богородиці. Грузинський хор «Сахіоба» у греко-католицькій церкві Ярослава. «Казачий круг». Неймовірні покаянні пісні Адама Струґа.

Після фестивалю - приїзд до Ярослава на «авдиції» в кінці вересня. Латинська Меса з Робертом у Патмосі на Хуторівці.

Потім поїздка до Ополя, результатом якої стали майстер-класи в Камені-Шльонському.
Рекламне відео з ХІХ-го фестивалю 2011 року:

2012:

Основний майстер-клас був - «Месія» Генделя. Я провадив додатковий - вірменський «Ареваґалі Жам». Я ділив кімнату з Володимиром Дацюком, якого витягнув на це тижневе диво. І приїхав чудесний о. Йоахім Вальошек! Неймовірний досвід - спільний Парастас у гр.-кат. церкві з румунським хором Byzantion під орудою Адріяна Сирбу. Ніколи в житті цього не забуду, вперше я був у живому морі-досвіді візантійської музики. Та й репетиції їхні були чудові.

На Ареваґал приїжджав тер гайр з тіругі.

Знайомство з Люциною, що обернулося МК у Лодзі в липні 2013.

Додому до Львова забрав о. Йоахіма і Влодка Дацюка.

У жовтні - подорож до Вірменії.

ПЛАЧУ І РИДАЮ, ЄГДА ПОМИШЛЯЮ СМЕРТЬ

Калофонічна самогласна стихира св. Йоана Дамаскина.

Глас 8. Румунський хор BYZANTION під керівництвом Адріана Сирбу. 22 серпня 2012 року, Свято-Преображенський собор УГКЦ у Ярославі (Польща)

Той фестивальний тиждень серпня 2012 року був для мене дуже напруженим. Крім того, що я провадив майстер-клас із двох вірменських богослужінь добового кола, директор фестивалю Мацєй Казінський попередив мене, що зі мною хоче щось спільно зробити Адріан Сирбу, який приїжджає до Ярослава зі своїм хором із Ясс.

Однак уже перша репетиція з хором BYZANTION мене вразила й піднесла настільки, що я забув про втому. На репетиціях Адріан, зокрема, пояснив, про що він мене просить. Я мав прорецитувати Пс 90 та Пс 50 польською мовою так, щоб це вписувалося в стилістику візантійської музики, прочитати похоронного Апостола (І Сол 4,13-17), перед кожним ірмосом канону - зачитувати його в польському перекладі, а в самому кінці концерту-молитви - заспівати наше традиційне галицьке «Вічная пам’ять» соло, після чого з румунським «Вечніка поменіре» мав вступити BYZANTION. На репетиції приходив і Влодко Дацюк. Ми з ним чекали 22 серпня, уявляючи собі, яка то буде велич, якщо вже на репетиціях пережили таке потрясіння.

Всі ці піснеспіви (майже повністю Чин Парастасу і Похорону) прозвучали 22 серпня 2012 року в греко-католицькій Преображенській церкві Ярослава. Людей було так багато, що складалося враження: ще трохи, і вони висітимуть на церковних «павуках». Вирішено було, що це виглядатиме ніби як концерт похоронних церковних піснеспівів візантійсько-румунської традиції. Хоч насправді була молитва. Особливо вражений був наш великий друг о. Йоахім Вальошек, спеціаліст із григоріанського хоралу.

Тут даю посилання на два відео: стихира «Плачу і ридаю» (соліст Адріан Сирбу):

Пла́чу і рида́ю,

коли́ помишля́ю смерть,

і ба́чу, як у гроба́х лежи́ть

на о́браз Бо́жий сотво́рена на́ша краса́ –

потво́рна, і безсла́вна, і не ма́є ви́гляду.

О ди́во, що се за таїнство з на́ми ста́лося!

Як переда́лися ми тлінню?

Як припрягли́ся сме́рті? –

воістину повелінням Бо́га, як напи́сано;

Він же подає́ тим, що преста́вилися, упоко́єння.

та Статії Парастасу:

2013:

Головний МК - богородичні піснеспіви в рамках Vespro della Beata Vergine Монтеверді. Пізнання - спершу через нейсприйняття, а потім через захоплення і схвалення - способів співу Марселя Переса, ведучого того головного МК. Я відпочивав. Йоланта з Байонни.

Псалми Ґомулки. Найуспішніше виступила з ними «Хорея Козацька».

Якоже вірний послідовник, я стою в першому ряді - майстер-клас Марселя Переса - латинські богородичні антифони. Ось воно, західне православ’я!

2014:

Головний МК знову мій - Літургія св. Йоана Золотоустого. Були Влодко Дацюк та Юля Цвях. Постійне переживання за війну в Україні. Знов чудовий - мабуть, найкращий на всьому фестивалі - концерт «Хореї Козацької». А може, я необ’єктивний. На фестиваль приїхала по моїй рекламі Ґося Домініковська. Знов був Марсель Перес, на цей раз він провадив староримські літургійні піснеспіви. Поминання упокоєного Лікургоса Ангелопулоса, особливо на завершальному концерті та на месі в кінці фестивалю.

Відео з тропарем-кондаком Преображення та прокіменом-алилуя:

2015:

На фестиваль я їхав разом з Олевнічаками та Люциною, що приїжджали на день до Львова й були у Вірменці на Літургії.

Два неймовірні досвіди: Laudario di Cortona під орудою Патріції Бові та Ludus Danielis - літургійна драма XII століття. Ще більша дружба з ґданьщанами.

Я ходив на заняття з Робертом Пожарським - літургійні псалми в григоріянському восьмиглассі.

Відео: майстер-клас ранньоіталійських (ХІІІ ст.) «хвалитних» піснеспівів (Laudi) під керівництвом Патріції Бові (Patrizia Bovi). На жаль, у цьому майстер-класі я за браком часу участи не брав. Але який був фінальний концерт!... Я слухав їх і розумів, який я і далекий, і близький від Бога водночас. Далекий - бо своїм лукавим звичаєм життєвим не перебуваю на рівні цієї всесвітлої музики. Близький - бо ось Господь Сам до мене через неї тут промовляє: