До якої межі треба добиватися справедливости? Чи – треба добиватися завжди, до кінця, за будь-яку ціну? Чи взагалі досяжна в цьому світі остаточна справедливість? Що сталося б з людством, якби восторжествувала повна справедливість?
Наскільки гармонійно вписується справедливість у людські вартості? Чи не виникає конфлікт між справедливістю та іншими фундаментальними основами людського співіснування? Чи Бог справедливий з нашої людської точки зору? Чи Божа кара за гріх – це помста грішникові? Як поєднати Божу справедливість і Боже милосердя? «Бути досконалим, як Отець наш Небесний досконалий» (пор. Мт 5:48) – як це в’яжеться з пошуком спрведливости, жаданням відплати злочинцеві?
Як можна прощати, якщо кривдник не покаявся? Чи не знецінюється цим наше прощення? В якому зв’язку перебувають наше прощення супроти того, хто вчинив нам зло, і наші власні бурхливі пристрасті?
Що робити зі страхом слабости, залежности в хворобі від інших людей – часто отих найближчих, перед якими ти раніше, маючи здоров’я, завжди був героєм, «крутим»? Якщо чекає хвороба, повна залежність від інших, фізіологічна огидність помирання від невиліковної хвороби – чи самогубство це вихід?
Немає коментарів:
Дописати коментар