«САГМОС» У ВАРШАВІ НА БЄЛЯНАХ, КВІТЕНЬ 2014

Отримав відео, яке зробив Данек Деньца ще тоді, у квітні 2014-го. Наш хор у розквіті. Ну, добре, в одному з кількох своїх розквітів. Ще співала з нами Люсіне. Ще співали Остап, Максим, Євген, Володацюк, Петро, Вероніка, Оленка Восканян. Запросив нас – написавши під це цілий великий проєкт – мій дорогий друг Роберт Пожарський. Під час тієї поїздки мої думки були весь час про Україну і війну, яка набирала обертів. Тепер бачу, наскільки важливо було робити свою справу, представляти літургійний спів, Божественне – на неспокійній землі. Патетично отак пишу, але для мене тоді поєднувати керування хором з переживаннями за війну, за постмайданну Україну – було важко. Душа немовби була трохи поза співом.

ПЕРШЕ ВІДЕО. Тут співаємо Люйс зварт та Трисвяте з суботньої вечірні; Хоргурд хорін Комітаса з великим святковим мелізматичним вступом; Варанімк; Васн гішатакі (дуже тепер тішуся, що маю запис – рідко який хор це виконує); піснеспіви Чину омиття ніг у Великий Четвер; Чанапарг єв чъшмартутюн зі Служби Сходу Сонця; просительну єктенію Чілінґіряна. Наприкінці – уривок Амен. Гайр сурб Єкмальяна.

ДРУГЕ ВІДЕО. Властиво, це закінчення нашого виступу. Тут є решта Амен. Гайр сурб. Також Амен гаї та Сурб, сурб (Sanctus) Єкмальяна.

ТРЕТЄ ВІДЕО. То вже інший концерт, на якому ми чергувалися з групою співців Роберта Пожарського. Спочатку – вибрані піснеспіви з чину Відчинення Дверей у Квітну Неділю. Потім співає Роберт зі своїми співцями. Відтак ми – Гокеганґіст (Панахиду). Знову Роберт, до його співців долучаємося і ми. Ур ес, Майр ім – співаємо всі разом. Ов е ворпес Тер і ще кілька західних співів.

ОСНОВИ БОГОСЛУЖІННЯ – ЛЕКЦІЯ ПЕРША ДЛЯ ПСИХОЛОГІВ-МАҐІСТРІВ

ОСНОВИ БОГОСЛУЖІННЯ 2021-1

1. Літургійність людини. Звичаї, традиції

Що таке «літургія»?

Язичницький характер багатьох ритуалів. Соціальне язичництво.

Застілля, похорон, жертви, бажання благополуччя

Фільм Сьохея Імамури «Леґенда про Нараяму» (1983)

2. Глибший рівень: чому людина не може без ритуалів?

Творення додаткових світів

«Książeczka o człowieku» –

польською мовою праця

Романа Інґардена (1893-1970),

який у 1925-1944 роках був професором Львівського університету.

Двовимірність людини

3. Чому потрібен храм?

Різні види храмів, покуття

Різниця між язичницьким та християнським храмом:

а) тримання бога на відстані;

б) храм як модель універсуму:

в) вже і ще ні;

г) поняття таїнства, преображення матерії;

ґ) що таке есхатологія.

4. Богослужіння впливає на всі сторони людського буття:

а) розум, тексти, педагогіка;

б) пам’ять;

в) час;

г) емоційність;

ґ) запах – кадіння:

д) слух – спів;

е) рух;

є) молитва і мистецтво;

ж) LEX ORANDI – LEX CREDENDI.

Лекція Алєксєя Осіпова про можливості і межі людського пізнання:

5. Структура храмового простору.

Навчально-катехизаційний фільм «Азбука Православ’я»:

хороший простий виклад про структуру храму,

про поведінку в ньому, про головні богослужіння і головні частини їх і т. п.

Лінк, щоб скачати цей навчальний фільм.

ГРЕЦЬКО-УКРАЇНСЬКИЙ СЛУЖЕБНИК ЛІТУРГІЇ СВ. ЙОАНА ЗОЛОТОУСТОГО

 Надто, надто довго нічого сюди не писав. І от, 1 жовтня, минуло повне подій і праць літо, я маю що публікувати тут, але ніяк не дійдуть руки. А символічну дату – перше число – не хочеться пропускати, може, то в мені промовляє якийсь символізм-магізм.

Тут служебник для Літургії св. Йоана Золотоустого. Зробив його ще в 2008 р., здавалося б, простягни руку, це було лишень учора... Грецький текст зіскановано з ґроттаферратського видання 1950 року (там є всі три Літургії і ще багато чого іншого). Український текст – за т. зв. перекладом Патріарха Йосифа (Сліпого), однак з багатьма невеликими змінами. Бо я намагався узгодити дзеркальні сторінки, тобто щоб український текст максимально віддзеркалював грецький.

Ось PDF-файл.

П’ЯТЬ ДНІВ У КОНСТАНТИНОПОЛІ: ВІВТОРОК-НЕДІЛЯ 8-13 ЧЕРВНЯ 2021

Прорватися крізь карантин і безвиїзність – чудово. «Трипіснець» відзначив свою діяльність. Чи то десятиріччя закінчення праці над Страсною і Світлою седмицями, чи просто сам процес. Тарас Тимо став Одіссеєм, бо попередньо вже протоптав стежки у Полісі. Максим Тимо набирався нової внутрішньої музики, о. Василій Рудейко, крім візантійських слідів, подивляв саме місто: вулиці, будинки, атмосферу, базари, людей, котів і всі інші феномени. Те саме стосується і нас із Галею, для нас то була нагода нарешті кудись виїхати лише вдвох.

[Тут фото, які зробив Максим Тимо.]

9 червня, середа, віддання Пасхи

Живемо в милому готельчику за сто метрів від Святої Софії. Туди ж одразу й пішли. Опівночі! Бо ставши мечеттю, Софія відкрита цілу добу.

Дивовижне і неочікуване для мене почуття затишку в Старому Місті. Архітектура ХІХ століття дуже м’яка тут, немовби запрошує своїми пропорціями.

АСАТУР ХАЧАТУРОВИЧ

З ним я мав одну спільну властивість: поганий зір. Коли ми в квітні-травні 2001 співали перші вірменські Літургії (Патараґи), йому вже було 86 років. Асатур Хачатурович Арутюнов народився 1 липня 1915 року. В Західній Вірменії геноцид був у розпалі, але землі, що потім волею большевиків опинилися в Азербайджані (як Шамхорський район), не були заторкнуті цим страхіттям. Асатур Хачатурович був нашим першим добрим ангелом серед вірменської громади Львова. І він здавався вічним, попри такий поважний вік. Тому я достеменно не пам’ятаю, звідки він походив. Так буває, коли думаєш, що прекрасний літургійний досвід буде вічним. Все в тобі залите світлом. Ти ж не в спогаді, ти в бутті, яке живо розгортається у щось прекрасне.

Асатур Хачатурович завжди був залитий світлом. Скісний промінь сонця з високого південного вікна катедри, вікна над Розеновим Розп’яттям, у час Літургії – між 11 та 13 годинами – попадав прямо на його постать, на лисину, вічно усміхнені очі, паличку в руках. У церковнослов’янських літургійних текстах є такий термін: «світолитіє». Він найточніше описує той стан, те чуття, ту візію, той духовний настрій, всю фізику і метафізику моїх початків у Вірменці. І довголітнього продовження, якому, здавалося, не настане кінця.

То був єдиний парафіянин – на тих початках, – який був на Літургії від початку до кінця. Точніше, він приходив до церкви задовго до початку Літургії, коли я готував ноти і все інше, він уже був. Уже сидів, склавши руки на голівці палички, усміхався, навіть не спеціально устами, всією істотою. Найдивовижніший старий! І не скажеш, як про багатьох інших старих: «здитинів». Однак якоюсь благородною, мудрою дитиною він був. Він переживав Літургію, а не «відмічався» на ній поставленою свічкою і коротким постоєм у храмі, як прелюдією до солодкого куріння при вході до катедри.

Він надавав особливого сенсу нашим першим Літургіям. Не підспівував, просто був, можна сказати, натхненно присутній. Щонеділі як на найважливішій події. Так бувають присутні тільки люди, які от зараз видають доньку заміж. Дивляться з вікна на насування цунамі, від якого вже не втечеш кудись у гори. Світло-напружена, натхненна, радісна присутність.

Асатур Хачатурович дуже нас полюбив. Він був для нас якорем у вірменський світ, верифікатором, що ми недаремно співаємо. Жоден папа чи католікос не міг би нам дати кращого благословення, кращої божественної санкції на літургісання. «І побачив Асатур Хачатурович, що добре воно...»

У червні 2001 року раптом стало відомо, що папа Йоан Павло ІІ бажає у Львові відвідати також і вірменську катедру. У той вечір, коли ми в напівтемному атьяні (святилищі) чекали папу, там назбиралося чимало «червоних піджаків», якихось амбасадорів, бізнесових бонз, крутеликів... яких я ніколи в храмі не бачив. Ну, звісно, мабуть, більшість із них узагалі були з-поза Львова і Галичини. Асатур Хачатурович сидів на своєму традиційному місці. Коли я підійшов з дружиною і він упізнав нас, то зразу на все святилище радісно прокректав: «О! Андрей, Галя! А то я сижу, сижу, и ни одной знакомой морды!»

Асатур Хачатурович під час Другої Світової був «льотчіком-істрєбітєлєм». Лапки тут говорять не про несправжність, а про те, що йому пасувало саме таке російське окреслення. Мабуть, то був найдобріший і найсвітліший істрєбітєль у світі. Коли ми з тер Тадеосом уперше прийшли до нього додому, коли занурилися у цей меблевий спокій стилю 1960-х, у який потім ще запливали не раз, на нас зі стін дивився 25-30-літній військовик-красень. Великі старі світлини, якась щемко інша епоха на них, уже тоді Атлантида, а тепер як життя на іншій планеті.

Чи був він із села Чардахлу (вірменська назва: Хачісар – Хрест-Гора)? Того села, що прославилося командувачами, маршалами? Вже тепер не скажу. Але точно з тих вірменських мужніх сіл, що змогли втриматися аж до першої карабахської війни 1990-х, лише потім перестали існувати як вірменські.

Якимось дивовижним чином, цей лагідний військовик зовсім не був заторкнутий совєтизмом. Християнська віра, Літургія – все це для нього було настільки натуральним, ніби ніякої совєтської влади ніколи не існувало. Ніби вона просто не добралася до тих високогірних вірменських сіл. Ніби виживання вірмен так їх загартувало, що совєтський епізод був малозначущим для їх історії.

Мир всім сяяв із цього чоловіка. Хагагутюн аменецун. Довго він не прожив, помер за кілька років, щоб у вишньому Єрусалимі радуватися з такими ж голубами-старцями, що благословенно пожили поміж нами.

ПАСХА-2021: ВТОМА І МОГУТНІСТЬ

Велично, прекрасно пройшла нічна пасхальна служба, задля якої я цього року поклав чимало зусиль, мобілізував друзів, зробив збірник піснеспівів.

Дивовижне відчуття благої, блаженної, правильної втоми, коли я повернувся додому після 4.00 ранку і заліз до ліжка. То, мабуть, особливий рід літургійної втоми. І є щось у ній дуже потрібне. Так, ніби втома стає винагородою. Втома – винагородою? Черговий церковний парадокс.

Ще одне спостереження: чому потрібен могутній, величний спів. Якимсь таємничим чином він віддзеркалює могутність Бога. І, звісно, вводить у співдію з Ним, виражає цю співдію. Ad maiorem Dei gloriam, говорять латинники. Але це мусить мати ще й таке значення: Господь хоче, щоб саме ми явили Його могутність, Його діло. Божа могутність не засвідчиться у світі, якщо ми не заспіваємо могутньо.

Звісно, в Церкві йдеться не тільки про співочий вияв цієї могутности. Але я пишу з моєї дзвіниці. В Церкві треба співати «з силою», «з владою» не задля більшої церемонійної пишноти, а щоб засвідчити, в якого могутнього Господа ми віримо. І щоб засвідчити, як Він через нас, грішних і немічних, зникомих та ефемерних істот, дає відчути Свою могутню присутність.

ПАСХАЛЬНИЙ ЗБІРНИК: НАДГРОБНЕ, УТРЕНЯ ТА ЛІТУРГІЯ. АДАПТАЦІЇ ТА ГАРМОНІЗАЦІЇ

Цього року я ввесь націлений на Пасху. Готуючи невеликий хор до нічних пасхальних богослужінь, нарешті взявся і в ширшому обсязі зробив адаптації та гармонізації більшости піснеспівів галицької традиції. Збірник тут. [Доповнюю 3 квітня 2024 року: ось дещо коротша версія збірника.]

Кілька коментарів.

Переклад – наш, «трипіснцевий», вивірений ще в минулому десятилітті.

НАДГРОБНЕ: нема якихось нових піснеспівів, я просто уклав його так, щоб тексти і піснеспіви йшли «на ряду».

ВОСКРЕСЕНІЄ ТВОЄ, ХРИСТЕ СПАСЕ (с. 14): варто звернути на нього увагу, дуже гарна сербська розлога версія.

ТРОПАР ПАСХИ: є багато версій. Візантійського розспіву грецькою, церковнослов’янською та українською мовами. Латинський (с. 17): рідкісна стилізація під григоріанський хорал від ігумена Силуана (Туманова) – щоб була альтернатива поліфонічним обробкам. Є київські традиційні версії. На сс. 19-20 – грузинсько-сванський. На с. 21 – традиційна галицька мелодія; я подивився різні гармонізації і дійшов висновку, що таки найкращою є зроблена архиєпископом Йонатаном (Єлецьких). Її я й подав, дещо підредаґувавши.

КАНОН ПАСХИ: гармонізований народний наспів згідно з тим, як його подає у своєму «Напівнику Церковному» Ігнатій Полотнюк. Гармонізацію я робив так, щоб вона була доступною для невеликих хорів, для людей з поверховою музичною освітою, однак, сподіваюся, що вдалося додати певні прикраси. Особливістю канону в цьому збірнику є те, що я додав після кожної пісні наспіви ірмосів з Ірмологіона XVII ст. – щоб служили катавасіями. Також іпакой є у цій давній версії. Дев’яту псіню я подаю у короткій (звичній для Галичини) версії та в довшій, з більшою кількістю приспівів (адже їх більше, ніж один «Ангел возвіщав...»).

ХВАЛИТНІ СТИХИРИ: є тексти на весь Світлий Тиждень.

СТИХИРИ ПАСХИ: я гармонізував дві їх версії. Більша (сс. 46-49) – взята з Львівського Ірмологіона 1709 р., її наспів уже кілька років тому адаптував Максим Тимо. Стилістика гармонізації – чергування монофонічних співів-«виголосів» з розгортаннями в багатоголосся. Щодо короткої (сс. 50-53) версії, я довго вагався, яку церковнослов’янську взяти за основу. Врешті-решт зупинився на тій, яку подає вже згаданий Ігнатій Полотнюк. Мені вона здалася найощаднішою.

ТРОПАР СВ. ЙОАНОВІ ЗОЛОТОУСТОМУ (с. 56): теж новинка. Дав його у валаамському розспіві, який з юности люблю, в ориґіналі та в україномовній адаптації.

ДЛЯ ЛІТУРГІЇ я дав лише кілька вибраних піснеспівів. Звісно, існує море Херувимських та Анафор, ті дві, які є у збірнику, дано просто як приклади народних співів київської традиції. Варто звернути увагу на прегарний пасхальний причасний в ощадній обробці (люблю музичний лаконізм) ігумена Силуана (сс. 60-61).

«І НАМ ДАРУВАВ ЖИТТЯ ВІЧНЕ» – на останній сторінці збірника (74) є довша версія, взята зі збірника о. Йоана Кипріяна 1893 р.

ТЕР ТАДЕОС. СВІТЛО В ХОЛОДНИХ МУРАХ

Сьогодні 20 років від тієї неділі 2001 року, коли я вперше потрапив – майже випадково, хоч насправді за певним вишнім Промислом – до Вірменки. І познайомився зі щойно прибулим настоятелем, о. Тадеосом Ґеворґяном. Собор щойно відкрили, священик щойно прибув, усе було вперше. Не хочеться писати про отця Тадеоса, мого дорогого й сердечно рідного друга, в минулому часі, адже він, Богу дякувати, цілком живий і здоровий, тепер служить в Іспанії. В минулому часі залишився наш спільний, унікальний львівський досвід співслужіння, збудованого на глибокій спорідненості душ, на безлічі спільних точок перетину, на спільних уподобаннях у дуже різних царинах. Але, попри відстань, вірю також у наше майбутнє. Коли скінчиться пандемія, не зможу надто часто вибиратися до Іспанії, однак кожна наступна зустріч буде відтепер на вагу золота.

Отець Тадеос перший свій Патараґ відслужив тоді, 20 квітня 2001 року. То була т. зв. Зелена Неділя за вірменським літургійним календарем, наступна після неділі Томи. Неділя містичного Храму, збудованого в земній реальності (Ашхаргаматран). В цю неділю читається соборне послання апостола Петра, той уривок про царське священство (2:1-10), про те, щоб ми зробилися живим камінням у творенні Церкви-спільноти. На цю тему й була перша проповідь отця.

Останній Патараґ о. Тадеос відслужив 6 жовтня 2019 року. Отже, понад 18 років – дуже щедро вділив мені Господь цього неймовірного досвіду! Поки це тривало, воно здавалося нескінченним. А потім, хоч як мені цього не хотілося, скінчилося. Мабуть, розуміючи, що різкий кінець був би нестерпним, Господь дозував його: помер єпископ Ґріґоріс Буніатян (7 березня 2015), потім виїхала на інший бік земної кулі Люсіне, потім від липня 2018 до початку жовтня 2019 отець іще час від часу служив напереміну з новим настоятелем (котрий довго у Львові не затримався).

Про цей час, що вмістився між моїм 31 та 51 роком, можна написати книжку. Дякую, дякую, дякую за нього Богові. Це дійсно Божественний, прещедрий дар.

То було відчуття творення Церкви, коли всі ми, хто починав хор, аж ніяк не були статистами (прийшли – відспівали – пішли). Всі ми глибинно відчували, що від нас залежить не тільки краса співу, а сама Церква. То була містика, поєднана з цілком звичайною щоденністю, дружбою, посиденьками, жартами, виїздами, пікніками. Тобто ми жили на всіх рівнях цієї містичної Гори, раз-у-раз, реґулярно і натхненно, піднімаючись на вершину – недільний Патараґ.

Таке відчуття співпричетности до творення Церкви буває дуже рідко. Адже переважно потрапляєш у вже вибудувані перед тобою реалії, в правила, більш чи менш дивні обмеження та «канони». Беру це слово в лапки, бо переважно йдеться про чиюсь вузькість, малоосвіченість, обмеженість, яка підноситься як свята і давня традиція. Мова не про справді важливі канони Церкви. За часів о. Тадеоса наголос завжди ставився на головне, на найважливіше у християнстві. Тому ми так довго могли робити те, що робили. Він часто мені заперечує, кажучи, що тільки дав перший поштовх, а хор далі творили ми самі. Ніби й так, але чи можливо було б щось творити без атмосфери любови, дружби, польоту – цю атмосферу завжди створює довкола себе о. Тадеос, я впевнений, що тепер він приніс її до Іспанії.

Ми провели день 21 квітня 2001 року майже весь разом. Почалося з храму, потім я показував отцеві Львів, у кінці дня чаювали, отець грав на ґітарі мотиви, схожі – так! – на іспанські. Коли я повернувся додому, то сказав дружині: «У цього чоловіка справді Христос живе всередині, він носить Його в собі, а не бере й відкладає, як рюкзачок». Дуже високо сказав? За 20 років ми в тісній дружбі пізнали і всі недоліки один одного, слабості й урази. Але під тими словами з-перед двадцяти років я можу твердо підписатися і сьогодні. Многая літа, дорогий отче! Многая літа нашій дружбі і співтворчості! Вам і нам велика благовість!

ІРМОСИ ОБОХ КАНОНІВ УТРЕНІ РІЗДВА ХРИСТОВОГО З УСІЄЮ ДЕВ’ЯТОЮ ПІСНЕЮ

Христос раждається! Працю над адаптацією канонів утрені Різдва Христового я почав ще минулого року, але ось тільки тепер завершив. Усі ірмоси (по суті – катавасії) адаптовано з Львівського Ірмологіона 1904 року. Звідти ж адаптовано іпакої та світильний. Кондак та ікос – за Жировицьким Ірмологіоном 1649 року (адаптація кондака належить тут винятково Максимові Тимові). Приспіви, ірмоси та тропарі 9-ї пісні адаптовано з т. зв. малого знаменного розспіву, наспіви я запозичив з 2-го тому Ірмологія («Нотное приложение»), виданого Московською Патріархією 1982 року. Приспів до першої катавасії 9-ї пісні, перша і друга катавасії – за Львівським Ірмологіоном 1904 р., приспів до другої катавасії я знайшов в «Знаменном обиходе». Тут PDF-файл.

ЗБІРНИК РІЗДВЯНИХ ПІСНЕСПІВІВ ТА КОЛЯДОК НАШОГО ХОРУ «САЃМОС»

Викладаю зовсім не підсумковий збірник піснеспівів та коляд – вірменських, українських, англійських тощо, – що їх ми традиційно впродовж уже доброго десятка років співаємо. Звісно, збірник наступними роками буде доповнюватися і змінюватися. Але те, що в ньому є, цінне мені, дороге і вже сильно ностальгійне. А комусь іще може придатися. Тут PDF.