ЗАЛІЗНИЦЯ ПІДЗАМЧЕ – ЛИЧАКІВ

Щороку ми стараємося знайти час, щоб принаймні один раз пройти пішки ці сім із половиною км. Залізницю відкрили для руху 1909 року, тоді вона йшла аж до Підгайців, тепер закінчується у Винниківському лісі.

Відкрила мені її Оля Онишко 1990 року, з великою певністю саме в той день, коли на Ратуші піднімали синьо-жовтий прапор (чи раніше?). Тоді Оля мешкала на Старому Знесінні. Вперше ми ходили залізницею не тільки з Олею, але й з іншими друзями (ніби пригадую серед них Тараса Банаха).

Коли з 1996 року я знов почав реґулярно й часто співати богослужіння на Кайзервальді в церкві Св. Софії – Премудрости Божої Лаври св. Йоана Хрестителя, то раз чи двічі в тиждень чув, як неквапно по залізниці проїжджає вагон, щось він возив на «Ензим» (возить і тепер).

Я водив по цій залізниці різних моїх пасій. Тепер воджу дітей з їх приятелями. Довкола маса чарівних куточків, а найфантастичніше місце – «ковбойський міст» над Кривчицями. Тут би міг статися хороший туристичний проєкт, але не стається, як і багато чого іншого хорошого в нас. Поживемо до кращих часів, походимо тим часом залізницею пішки.

Чоловікові, що виклав це відео, пощастило проїхатися поїздом (точніше одним вагоном).