(Прп. Амвросій Оптинський)
Матері – це бомби сповільненої дії. Вони цокають усередині нас.
(Із фільму «The Jane Austen Book Club», 2007)
П’ятирічна Гафія входить у саме осердя філософії. Кілька днів тому (квітень-травень 2019), йдучи до садочка:
– Мамо, а яке смішне ім’я Бог дав півникові: «півник»!
Вбивця всього, смерть – найкраща проповідниця духовности. Тіло в землю, дух – на всі чотири сторони. Трагічно, але велично. А от щоб якась вічність світила нещасному тілу, точніше протиприродній сполуці тіла з душею – такого може хотіти тільки повний Дивак.
Сьогодні (7 червня 2019) співав хрещення-миропомазання. Отець дуже поспішав (чому мене це вже не дивує?) і замість «учини його словесним овечам святого стада Христа твого» прочитав: словесним овочем. Спершу в мене виникла асоціація з Януковичем. Потім я собі подумав, що це – промислительно – дуже точне окреслення. Власне маса народу, що хрестить дітей задля традиції, щоб сусіди лихого слова не сказали, з цілком магічних уявлень – уся ця маса наповнює Церкву «словесними овочами». Але я оптиміст! Завжди є шанс: спершу ти словесний овоч, потім – словесне овеча, потім – друг Божественного Ягняти.
Говорити про смирення, навчати про смирення можна тільки самодостатніх, вольових людей, людей з виразним внутрішнім стрижнем. От їм дійсно важливо вчитися смиренню в багатьох аспектах. Натомість учити смиренню людей невпевнених, сильніше чи слабше закомплексованих, людей без стрижня – означає просто духовно робити їх надовго або й на все життя безхребетними. Дуже добре це ілюструється вокальними практиками. Говорити людині, яка невпевнено, слабенько співає, щоб вона співала смиренно – означає вбити в ній голос назавжди. Натомість цілком можна вчити смиренного – час від часу – співу людину, яка має могутній, сильний голос. Учити її раз-у-раз стишувати голос. Учення про смирення – це вчення про духовну динаміку, а не виправдання слабости.
Вбивця всього, смерть – найкраща проповідниця духовности. Тіло в землю, дух – на всі чотири сторони. Трагічно, але велично. А от щоб якась вічність світила нещасному тілу, точніше протиприродній сполуці тіла з душею – такого може хотіти тільки повний Дивак.
Сьогодні (7 червня 2019) співав хрещення-миропомазання. Отець дуже поспішав (чому мене це вже не дивує?) і замість «учини його словесним овечам святого стада Христа твого» прочитав: словесним овочем. Спершу в мене виникла асоціація з Януковичем. Потім я собі подумав, що це – промислительно – дуже точне окреслення. Власне маса народу, що хрестить дітей задля традиції, щоб сусіди лихого слова не сказали, з цілком магічних уявлень – уся ця маса наповнює Церкву «словесними овочами». Але я оптиміст! Завжди є шанс: спершу ти словесний овоч, потім – словесне овеча, потім – друг Божественного Ягняти.
Говорити про смирення, навчати про смирення можна тільки самодостатніх, вольових людей, людей з виразним внутрішнім стрижнем. От їм дійсно важливо вчитися смиренню в багатьох аспектах. Натомість учити смиренню людей невпевнених, сильніше чи слабше закомплексованих, людей без стрижня – означає просто духовно робити їх надовго або й на все життя безхребетними. Дуже добре це ілюструється вокальними практиками. Говорити людині, яка невпевнено, слабенько співає, щоб вона співала смиренно – означає вбити в ній голос назавжди. Натомість цілком можна вчити смиренного – час від часу – співу людину, яка має могутній, сильний голос. Учити її раз-у-раз стишувати голос. Учення про смирення – це вчення про духовну динаміку, а не виправдання слабости.
Немає коментарів:
Дописати коментар