ЛІТО-2019. «АДАМОВІ ЯБЛУКА»

Запам’ятається це літо, як одне з найщасливіших. Переселилися до нового помешкання у фантастичній, містичній, старій львівській кам’яничці. Трохи як з нашого всіма улюбленого «Тонарі но Тоторо», і саме переселення, перевезення речей було подібне до початку «Тоторо». З 1 серпня я вже ночував тільки в ній, мої – кількома днями пізніше. Крім того, я вступив в аспірантуру з богослов’я (не знаю тепер, хто кого: чи я її, чи вона мене).

Крім того, написав службу – послідування – Климентієві Шептицькому. Відчуваю, що написав гарно, добре. Крім того, їздив до Ґданська, Жукова, Циґанка та Більська-Підляського.

Крім того, на один день початку липня з’їздив до Кам’янця-Подільського, паралельно у Львові (!) ведучи триденний майстер-клас для польського хору з Кросна.

Крім того, зробив на замовлення отців-домініканців з Кракова польськомовну версію повного Параклису до Пресвятої Богородиці (Теостирікта Монаха). Зробивши ще й сам переклад усіх візантійських текстів Параклису.

Якраз я закінчив польськомовний Параклис уранці 13 липня, а відтак ми одразу всією сім’єю поїхали на CL у Зембжице під Краковом. Я їхав немовби крізь сон, так виснажив мене Параклис. Може, значною мірою з цієї причини – якогось цілковитого розпрозорення втомлених чуттів – сьогорічне перебування на CL-і було класне як ніколи. Гірське повітря, немовби виметена Божественним віником від сміття голова, чудесні люди довкола. Отець Йоахім!!! Щораз більше доцінюю це середовище.

Власне, цього року на CL-і відбувалися (крім пісень, пива, походів у гори, репетицій, богослужінь) прецікаві дискусії на важливі теми. Дискусія над німецько-данським фільмом Adams Æbler («Адамові яблука», 2005) не стихала кілька днів. До нас із Галею раз-у-раз підходили різні групи людей, щоб знов поговорити про різні грані ідей цього фільму. Насправді обговорення, як завжди на CL-і, почалося одразу після фільму. Я висловив враження, що фільм дуже «к’єркеґорівський» (недаремно данський). Хочеш бути християнином – геть раціональність! Мусиш стати вар’ятом. Заперечувати очевидне. Трактувати зло як добро. Мало який фільм так гостро проводить мечем радикальности християнства по усталеній, спокійній, урівноваженій свідомості. В цьому аспекті він – чудовий. Надто вже часто християнство подається солодко-пригладжено. Однак я вбачаю в цьому дуже західну дилему: або – або, або розум, або віра. Маю на увазі, що Заходові тяжко знайти тут рівновагу, а особливо – протестантизмові. Або критично-ліберальний підхід, усякі демітологізації, які не залишають каменя на камені від Євангелія та й усього Святого Письма. Або радикальний антиінтелектуалізм, антираціоналізм, Земля – тріумфально пласка.

Обговорювали при цій нагоді також одвічну тему Іова.

21 липня вранці, повернувшись із Польщі, я відспівав Вардавар у Вірменці, швидко-швидко встиг проголосувати і знов по полудні поїхав – до Кракова, на тижневі майстер-класи «Muzyki Niezwykłej». А коли 28 липня повернувся – ми розпочали епопею з переселенням, вантажівки, пачки, нескінченні носіння речей... Тим не менше, Галя побувала на біблійній школі в Уневі, а також усі ми разом – на Ярославському Фестивалі, такому цього року сумовито-сольному.

Адамові яблука ось тут.