[Нотатка від 28 травня 2017]
Один з найцікавіших фільмів – під багатьма оглядами, – які останньо я подивився. Раджу всім небайдужим до візантійської, поствізантійської, грецької і постгрецької, монашої і постмонашої культури, духовости, образности і т. д. [...] Фільм важливіший образно, ніж мовно. Та й сюжет віковічний: закохалися монах і монахиня. Добре, що навзаєм. :) А далі – як розвинулася їхня духовість. Якщо хтось вразливий на «образу віруючих почуттів» – краще не дивіться. Мені дуже сподобався... Але я про нього писатиму ще окремо.
[Нотатка від 29 травня 2017]
Отже: на тлі багатьох фільмів на,
так би мовити, церковну тематику «Метеора» Спіроса Статулопулоса (2012)
вирізняється високим класом і відсутністю дешево-карикатурного зображення
церковно-монастирського життя. Якраз образи монашого подвигу там
нема. Це фільм про пристрасть, про її владність. І пристрасть показана - як на
мене - світло. Може, то тільки я так відчуваю-прочитую, але я вбачаю в цьому
фільмі не стільки питання: монашество чи любовна пристрасть, скільки іконічне зображення
і одного, і другої. Без дешевого засудження/відкинення монашества (як у фільмі
«Грек Зорба»), але й без демонізації пристрасти. Тут: якщо вже паденіє, то ко
спасенію.
Фільм більш образний, ніж
сюжетний. Цю образність прегарно підкреслює чудова іконічна анімація, вплетена
у стрічку багатьма сценами. ...І гарна музика...
В нашому світі, пересиченому сексом,
де ця сфера людського життя стала буденністю і нудьгою, мабуть – парадоксально
– секс на тлі монашої аскези повертає собі свій первісний вогненний вінець
Нижче мої скріншоти:
Немає коментарів:
Дописати коментар