Невміння, небажання величезної верстви людей Церкви шанувати свободу іншого – ось доглибна причина секуляризації. Страх свободи. Бо свобода - це також і свобода грішити, а людям Церкви надто хочеться якось обмежити її, накинути зовнішні рамки Закону гріхові незалежно від того, чи приймає наше бачення гріха більшість суспільства, чи ні.
Багато моїх друзів і «френдів» розпачають над ірландською ситуацією, над тим, як там жінки тішаться здобутою свободою абортів. Дехто називає це «шабашем», дехто просто-таки бачить надходження «останніх днів». Я не схильний до таких похмуро-апокаліптичних оцінок.
Як на мене, тут радше – остаточне розвіяння багатосотлітніх церковних ілюзій. Ілюзії, що якась країна є «католицькою» – в цілості та звичаєво. Ілюзії, що Церква має вплив на суспільство до тієї міри, що може впливати на прийняття кращих, «християнськіших» законів. Десь вона дійсно ще має такий вплив - там (у нас, наприклад), де ілюзії ще не розвіялися. Ілюзії, що зовнішнім законодавчим примусом можна стримувати суспільство від гріха.
Насправді ж ці події можна потрактувати і як... очищення самої Церкви. Європа не стала аж так дуже морально гіршою, зате Церква може стати кращою! Мабуть, ми вертаємося – я колись уже писав про це – в епоху, подібну до епохи апостола Павла. В часи його місії у Римській Імперії розпуста, аборти – все це було чимсь «звичним», належало до порядку денного. В такому світі благовістив Павло, в подібному світі опиняємося і ми. Тож нам варто благовістити, а не фруструватися апокаліптичними візіями.
Світ уже не хоче бути поверхово християнським. Світ втомився вдавати, що живе християнськими цінностями. Але ж це чесніше! І для нас, християн, завдання – самим не бути поверховими алармістами.
Чому така евфорія охопила ірландських жінок? Адже вбивати ненароджене життя – страшно! То звідки стільки тішення? Найлегше відповісти – через сатанинські підступи, диявольську пропаґанду, підрив основ родини триклятими ґендерниками й елгебетешниками і т. п. Найлегше зіпхнути все на злі сили. Зайняти комфортну позицію кругової оборони.
Згоден, ці сили діють. Але християнин має думати – а що Церква робила в цій сфері у всі попередні віки й десятиліття не так, фатально, згубно? Чи не є ми, люди Церкви, теж глибоко причетні до цього бунту світу проти дорогих нам цінностей?
Чи не віками заганяла Церква жінок у безвихідь печально знаменитих трьох «К»? Чи не впродовж століть у проповідях євангельське визволення підмінялося поневоленням патріархальними традиціями? Чи сильно сприяла Церква наданню жінкам виборчого права? Чи обстоювала для жінок 8-годинний робочий день? Чи Павлові слова, що «нема ні чоловіка, ні жінки» в Христі – прикладала Церква до вимоги хоча б рівної заробітної плати для жінок і чоловіків?
Чи не занадто часто бувало так, що люди Церкви обстоювали як «традиційну християнську цінність» – підневільний, другосортний стан жінки у партіархальному укладі?
Чому так часто представники Церкви ставали і стають на бік найбільш одіозних, псевдотрадиціоналістичних правих рухів?
Один дописувач до «Tygodnika Powszechnego» поставив просте питання: чому ЖОДЕН польський єпископ не солідаризувався з польськими протестувальниками проти правого наступу на демократію в Польщі? Хоча б не в сенсі підтримки всіх гасел протестувальників, а просто – прийшов поговорити з народом, показати, що Церкві не байдуже, чим живуть і турбуються люди. Чи це означає, що насправді польський єпископат – душею цілком на боці правої влади? І я можу продовжити після того автора: чи не стане ніби суперкатолицька Польща наступною після Ірландії в лібералізації законодавства? Бо, як говорить моя дружина, «тепер маятник полетів в інший бік».
Наші єпископи були на Майдані. Може, в нас політ маятника не буде таким полярним. У всякому разі, наша справа – радісне свідчення віри у світі, яким би він не ставав. З готовістю не ховатися за мури «християнського законодавства», «оборони Церкви» від наступу злих гендергеїв, а платити ціну проповіді – таку, яку платили апостоли, пророки, преподобні і праведні. І з готовістю шанувати свободу зовнішніх.
Немає коментарів:
Дописати коментар