БОГ РОЖДАЄСЬ – МІЦЬ КВОЛІЄ. КОЛЯДА ФРАНЦІШКА КАРПІНСЬКОГО (1741-1825)

Першу строфу цієї улюбленої польської коляди я переклав ще десь між 2000 та 2005 роком, коли працював над перекладом «Історії польської літератури» Чеслава Мілоша. Тоді я поставив собі за завдання всі цитати віршів передавати зі збереженням ритміки (а часом навіть і рими) первотвору.

Мілош пише: «Ця колядка, по суті, носить відбиток єзуїтської освіти Карпінського, а її характерними рисами є такі часті в період бароко та в середньовіччі парадоксальні зіставлення протилежностей». Однак такі зіставлення є ще більш характерними для візантійської – і взагалі східнохристиянської – літургійної поезії. Зокрема для стихир великих свят церковного року. Едуард Бердник зауважив кондакарну структуру цього твору – кожна строфа закінчується фразою «A Słowo ciałem się stało i mieszkało między nami» – в моєму перекладі «Слово нині Плоттю стало й оселилося між нами» (пряма цитата з Прологу Євангелія від Йоана 1:14). Можна було б сказати, що однакові, повторювані закінчення – взагалі щось типове для коляд, однак у цьому випадку вони, дійсно перегукуючись із древніми кондаками, виникають із тексту кожної строфи ніби неочевидно, за принципом контрапункту або фуги (у Романа Солодкоспівця так будується багато кондаків, зокрема про різанину вифлеємських младенців). З огляду на все сказане вище, коляда Карпінського постає доволі таємничим твором, як на XVIII сторіччя, епоху Просвітництва. Може, Карпінський надихався не тільки освітою в єзуїтів, а й візантійською традицією? Мілош пише, що він «народився на підгір’ї Карпат, на південь від Львова, де в XVII столітті квітла міщанська поезія». І де рясніло від українських церков! Звісно, це в мене лише гіпотеза-припущення, але перша строфа коляди так нагадує величну різдвяну стихиру, вона так яскраво парадоксалістична, що виникають підозри про такий вплив. (Питання, чи на самих єзуїтів не впливала візантійська традиція? Таких досліджень, здається, немає.)

Ось мій український переклад коляди. Завершив його в останній тиждень 2022 року:

Бог рождаєсь – міць кволіє;
Цар небес – нагий, нужденний;
Пломінь – стигне; Блиск – темніє;
Має межі – Нескінченний,
Знехтуваний – повен слави,
Смертний – Владар над віками.
Слово нині Плоттю стало
Й оселилося між нами.

Чим ти, небо, справді вище?
Бог покинув твоє щастя,
До людей зійшов найближче,
Взяв їх біль замість безстрастя.
Немало страждав, немало
Під вин наших тягарями.
Слово нині Плоттю стало
Й оселилося між нами.

Бідний хлів став за оселю
Для Божественного Блиску;
Мав Він сіно за постелю,
Ясла скоту – за колиску.
Вбогі Його привітали
Пастирі із сопілками.
Слово нині Плоттю стало
Й оселилося між нами.

Потім і царі зі Сходу
Тиснуться між людом щиро,
Несуть Господу в господу
Ладан, золото і миро.
Божество скарби змішало
Із селянськими дарами.
Слово нині Плоттю стало
Й оселилося між нами.

Здійми руку, Дитя Боже,
Край благослови наш милий,
Мир, добробут, щастя гоже
Дай Вітчизні в Твоїй силі,
Благодать щоб покривала
Твої села із містами.
Слово нині Плоттю стало
Й оселилося між нами.

Щоб передати динаміку тексту й оті парадоксалізми, я вживав часом архаїчні українські звороти. Сам початок «Bóg się rodzi – moc truchleje» можна було б, звісно, перекласти більш вигладжено «Бог родився – міць кволіє», однак для мене тут утрата динамічного, триваючого теперішнього часу була неприйнятною. Тому я вжив архаїчну форму «рождаєсь»; варто пригадати, як її вживав Іван Франко, наприклад, коли описував, чому Лис Микита не йде з іншими звірами до царя Лева:

Ой, недаром він ховаєсь!
Знать, сумління обзиваєсь:
“Кривдив ти звірячий люд!”

Однак, таких архаїзмів (або рідко вживаних зворотів) у моєму перекладі небагато.

Вперше коляда була виконана 1792 року в Білостоку. Щодо мелодії – начебто існував первісний варіант, інакший, ніж теперішній усім відомий у Польщі. Теперішній варіант – це придворний королівський полонез, що сягає епохи короля Стефана Баторія († 1586). Що ж, Королю Ісусові подобає ця двірська мелодія!

Гармонізацій для хору я спершу знайшов дві, третю написала на моє прохання Юлія Пєх, білосточанка, добра приятелька по ярославському фестивалю «Pieśń Naszych Korzeni». Однак найбільше я прагнув знайти гармонізацію, яку почув у виконанні ансамблю «Mazowsze» ще в дитинстві, в першій половині 1980-х, коли слухав польські коляди в глибокій зимі совєтизму з маленького радіоприймача.

Оскільки в Мережі я цієї гармонізації не знайшов, довелося «списувати» її з авдіозапису «Мазовша» власними силами. На записі порівняно добре чутно, крім мелодії, тільки басову партію, тож альт і тенор я «добудував» сам. Так постала версія, яку я посмів надписати як свою. Однак через два дні (пишу це вже 4 січня!) я таки отримав ноти «Мазовша». Отже, тут викладаю дві версії:

А) Ориґінальна гармонізація ансамблю «Mazowsze» (PDF).

Б) Моя версія за авдіозаписом того ж ансамблю (PDF).

Авдіозапис ансамблю «Mazowsze»; перша, друга і п’ята строфи.