ПРОБЛЕМА ЇЖАКА (Се було 16 травня вранці: я повертався від мами з Червонограда. Коли дороги були перекриті)

Вертаючись удосвіта додому з київського потяга, я зустрів неподалік від дому їжака, який неквапом переходив заасфальтовану дорогу. Властиво, то було їжаченя. Не знаю, який асоціативний ланцюжок привів мене раптом до питання: чи не є існування їжака запереченням креаціонізму?

Бо: якщо існує їжак, значить, світ довкола нього - небезпечний і жорстокий, інакше не було б потреби захищатися голками. То що, Бог створив небезпечний і жорстокий світ одразу з наїжаченим голками проти цього світу їжаком? Якийсь абсурд. Якщо Бог - добрий і все, що Він створив - добре (про це свідчить перший розділ книги Буття), то сотворений Ним світ не вимагав би ані голок у їжака (бо від кого мав би захищатися їжак у доброму Божому світі?), ані - зрештою - самого їжака як такого. Адже саме поняття їжака неможливе без голок, а отже - без страшного світу і хижих істот, від яких тими голками їжак захищається. Себто їжак мусить бути наслідком еволюції.

Звісно, можна припустити, що Бог просто так створив їжака з голками, незалежно від якости довколишнього світу. Можливо, Йому просто так подобалося. Можливо, їжак - Божественна алегорія чисто духовної любови. Адже виявити до нього любов погладжуванням, як до кота, ми не можемо - а це для того, щоб ми вчилися любови рівноангельної і безтілесної.

В кожному разі, їжак безумовно одуховлює наше щоденне існування.