У переддень великого свята П’ятдесятниці пропоную для медитації дуже цікаву стихиру 8 гласу - наславник стиховні Великої Вечірні. Цікава вона і своєю будовою - поетичною структурою, і тими викликами, які ставить перед перекладачем, і - як приклад, із чим доводиться мати справу, якщо займаєшся перекладом літургійних текстів серйозно, не абияк, не «на коліні».
Ось її грецький текст:
Γλῶσσαι ποτὲ συνεχύθησαν,
διὰ τὴν τόλμαν τῆς πυργοποιΐας,
γλῶσσαι δὲ νῦν ἐσοφίσθησαν,
διὰ τὴν δόξαν τῆς θεογνωσίας.
Ἐκεῖ κατεδίκασε Θεὸς τοὺς ἀσεβεῖς
τῷ πταίσματι,
ἐνταῦθα ἐφώτισε Χριστὸς τοὺς ἁλιεῖς
τῷ Πνεύματι.
Τότε κατειργάσθη ἡ ἀφωνία,
πρὸς τιμωρίαν,
ἄρτι καινουργεῖται ἡ συμφωνία,
πρὸς σωτηρίαν
τῶν ψυχῶν ἡμῶν.
Ось церковнослов’янський переклад (даю в укр. транскрипції):
Язици іногда размісишася
дерзости ради столпотворенія,
язици же нині умудришася
слави ради Боговідінія.
Тамо осуди [Бог] нечестивия
погрішенієм,
зді просвітил єсть Христос рибарі
Духом.
Тогда упразднися безгласіє
к мученію,
нині обновляєтся согласіє
ко спасенію
душ наших.
(Слово [Бог] дано в квадратових дужках тому, що воно «загубилося» в цсл перекладі, хоч є в грецькому первотворі.)
Ось переклад з Молитвослова ЧСВВ:
В давнину через горде й зухвале стовпотворіння,
Господь помішав мови,
а тепер у різноманітності мов
дав пізнати свою славу.
Там Бог засудив нечестивців за прогріх,
а тут Христос Духом просвічує рибалок.
Тоді різномовність була на покарання,
а нині відновлено співзвучність мов
на спасіння душ наших
Очевидно, що переклад, наявний у Молитвослові, робився не з грецького тексту. Властиво, тут маємо щось на зразок вільного переказу, а не перекладу, однак це ще порівняно непоганий зразок того, що подибуємо в цій, такій шанованій в УГКЦ книжечці.
1. Слово γλῶσσαι на самому початку стихири означає не «мови», а «язики» в тілесному, анатомічному значенні. Це вже призводить до серйозної помилки, якщо не дивитися на ориґінальний грецький текст. Ясно, що слово «язик» у більшості слов’янських мов набуло значення як «мови», так і «племені», «народу». Навіть нині всім відома фраза з Шевченка «на всіх язиках все мовчить» означає: «на всіх мовах», похідно: «серед усіх народів». Але про анатомічне джерело цього слова таки не можна забувати. Отже, фраза, що Господь «тепер у різноманітності мов дав пізнати свою славу», є лише в другій частині наближеною до правди парафразою, натомість її початок - цілком помилковий переклад. У стихирі йдеться, по-простому кажучи, про те, що дурний язик (анатомічний орган мовлення) - став мудрим!
2. Слово «стовпотворіння» є чудовою калькою грецького πυργοποιΐα, однак сьогоднішнє його значення відійшло від первісного, і це створює наступну проблему для перекладу. Слов’янський та давньоукраїнський «стовп» - це ВЕЖА, а не колона. Стовпотворіння - це будова Вавілонської вежі. Натомість сьогодні стовпотворіння сприймається як «хаотичний натовп», «хвилювання великої юрби» тощо. То що ж робити із цим словом? Подальше вживання «стовпотворіння» не розкриває значення стихири, а тільки затемнює її. З іншого боку, заміна на «будову Вавілонської вежі» надто знизила б поетику тексту, зробила б його не більше, ніж дидактичною прозою. Варто шукати інші варіанти, можливо, навіть новотвори. Моя пропозиція: «вежотворення». Тоді початкові рядки стихири звучали б так:
Колись язики зазнали змішання
за зухвальство вежотворення;
нині ж язики сповнилися мудрости
через славу Богопізнання.
Ця моя пропозиція мотивується також тим, що не можна нехтувати ориґінальну ритміку - симетрію «дзеркальних» за структурою слів:
πυργοποιΐα - вежотворення
θεογνωσία - богопізнання
3. Переклад наступної частини стихири в Молитвослові непоганий, якщо не зважати на порушення - повсюдне в ньому - тієї ж таки поетичної симетрії:
Там Бог засудив нечестивців за прогріх,
а тут Христос Духом просвічує рибалок.
Моя пропозиція перекладу:
Там засудив Бог нечестивих
за прогрішення,
тут просвітив Христос риболовів
Духом.
4. Кінцева пара візантійських паралелізмів-протиставлень створює найбільше проблем. Що, власне, робити з цією парою? -
ἀφωνία - безгласіє
συμφωνία - согласіє
Мимохідь зазначу, що слово «упразднися» в цсл перекладі є або зовсім помилковим, або, як кажуть греко-католицькі лідери, дуже «невторопним» перекладом грецького κατειργάσθη. Не йдеться бо про те, що щось «упразднилося» в сенсі - зліквідувалося, скасувалося. Йдеться навпаки про впровадження, вчинення певної кари.
Карою від Бога на творців Вавілонської вежі стала неможливість взаємного порозуміння. Знову ж таки, йдеться аж про фізичну неможливість висловитися (ἀφωνία). Натомість після зішестя Святого Духа настає συμφωνία - злагода між носіями різних мов. Отже, молитвословний переклад
Тоді різномовність була на покарання,
а нині відновлено співзвучність мов
на спасіння душ наших
- знов не розуміє суті справи. Адже не різномовність стала покарою, а, властиво, нездатність висловитися - безмовність. Гадаю, для збереження симетрії поетичних протиставних пар найкраще підходила б українська пара:
безголосся
суголосся
5. Ось уся стихира в моєму перекладі:
Колись язики зазнали змішання
за зухвальство вежотворення;
нині ж язики сповнилися мудрости
через славу Богопізнання.
Там засудив Бог нечестивих
за прогрішення,
тут просвітив Христос риболовів
Духом.
Тоді безголосся вчинено на покару;
тепер же оновлюється суголосся
на спасіння душ наших.
Я просто ділюся своїми роздумами над перекладом - усе це має пропозиційний характер. А також це є запрошенням нарешті доцінити всі ті скарби, які маємо в нашій Церкві.
Всім бажаю сяяння Святого Духа на радісних обличчях!
Ось її грецький текст:
Γλῶσσαι ποτὲ συνεχύθησαν,
διὰ τὴν τόλμαν τῆς πυργοποιΐας,
γλῶσσαι δὲ νῦν ἐσοφίσθησαν,
διὰ τὴν δόξαν τῆς θεογνωσίας.
Ἐκεῖ κατεδίκασε Θεὸς τοὺς ἀσεβεῖς
τῷ πταίσματι,
ἐνταῦθα ἐφώτισε Χριστὸς τοὺς ἁλιεῖς
τῷ Πνεύματι.
Τότε κατειργάσθη ἡ ἀφωνία,
πρὸς τιμωρίαν,
ἄρτι καινουργεῖται ἡ συμφωνία,
πρὸς σωτηρίαν
τῶν ψυχῶν ἡμῶν.
Ось церковнослов’янський переклад (даю в укр. транскрипції):
Язици іногда размісишася
дерзости ради столпотворенія,
язици же нині умудришася
слави ради Боговідінія.
Тамо осуди [Бог] нечестивия
погрішенієм,
зді просвітил єсть Христос рибарі
Духом.
Тогда упразднися безгласіє
к мученію,
нині обновляєтся согласіє
ко спасенію
душ наших.
(Слово [Бог] дано в квадратових дужках тому, що воно «загубилося» в цсл перекладі, хоч є в грецькому первотворі.)
Ось переклад з Молитвослова ЧСВВ:
В давнину через горде й зухвале стовпотворіння,
Господь помішав мови,
а тепер у різноманітності мов
дав пізнати свою славу.
Там Бог засудив нечестивців за прогріх,
а тут Христос Духом просвічує рибалок.
Тоді різномовність була на покарання,
а нині відновлено співзвучність мов
на спасіння душ наших
Очевидно, що переклад, наявний у Молитвослові, робився не з грецького тексту. Властиво, тут маємо щось на зразок вільного переказу, а не перекладу, однак це ще порівняно непоганий зразок того, що подибуємо в цій, такій шанованій в УГКЦ книжечці.
1. Слово γλῶσσαι на самому початку стихири означає не «мови», а «язики» в тілесному, анатомічному значенні. Це вже призводить до серйозної помилки, якщо не дивитися на ориґінальний грецький текст. Ясно, що слово «язик» у більшості слов’янських мов набуло значення як «мови», так і «племені», «народу». Навіть нині всім відома фраза з Шевченка «на всіх язиках все мовчить» означає: «на всіх мовах», похідно: «серед усіх народів». Але про анатомічне джерело цього слова таки не можна забувати. Отже, фраза, що Господь «тепер у різноманітності мов дав пізнати свою славу», є лише в другій частині наближеною до правди парафразою, натомість її початок - цілком помилковий переклад. У стихирі йдеться, по-простому кажучи, про те, що дурний язик (анатомічний орган мовлення) - став мудрим!
2. Слово «стовпотворіння» є чудовою калькою грецького πυργοποιΐα, однак сьогоднішнє його значення відійшло від первісного, і це створює наступну проблему для перекладу. Слов’янський та давньоукраїнський «стовп» - це ВЕЖА, а не колона. Стовпотворіння - це будова Вавілонської вежі. Натомість сьогодні стовпотворіння сприймається як «хаотичний натовп», «хвилювання великої юрби» тощо. То що ж робити із цим словом? Подальше вживання «стовпотворіння» не розкриває значення стихири, а тільки затемнює її. З іншого боку, заміна на «будову Вавілонської вежі» надто знизила б поетику тексту, зробила б його не більше, ніж дидактичною прозою. Варто шукати інші варіанти, можливо, навіть новотвори. Моя пропозиція: «вежотворення». Тоді початкові рядки стихири звучали б так:
Колись язики зазнали змішання
за зухвальство вежотворення;
нині ж язики сповнилися мудрости
через славу Богопізнання.
Ця моя пропозиція мотивується також тим, що не можна нехтувати ориґінальну ритміку - симетрію «дзеркальних» за структурою слів:
πυργοποιΐα - вежотворення
θεογνωσία - богопізнання
3. Переклад наступної частини стихири в Молитвослові непоганий, якщо не зважати на порушення - повсюдне в ньому - тієї ж таки поетичної симетрії:
Там Бог засудив нечестивців за прогріх,
а тут Христос Духом просвічує рибалок.
Моя пропозиція перекладу:
Там засудив Бог нечестивих
за прогрішення,
тут просвітив Христос риболовів
Духом.
4. Кінцева пара візантійських паралелізмів-протиставлень створює найбільше проблем. Що, власне, робити з цією парою? -
ἀφωνία - безгласіє
συμφωνία - согласіє
Мимохідь зазначу, що слово «упразднися» в цсл перекладі є або зовсім помилковим, або, як кажуть греко-католицькі лідери, дуже «невторопним» перекладом грецького κατειργάσθη. Не йдеться бо про те, що щось «упразднилося» в сенсі - зліквідувалося, скасувалося. Йдеться навпаки про впровадження, вчинення певної кари.
Карою від Бога на творців Вавілонської вежі стала неможливість взаємного порозуміння. Знову ж таки, йдеться аж про фізичну неможливість висловитися (ἀφωνία). Натомість після зішестя Святого Духа настає συμφωνία - злагода між носіями різних мов. Отже, молитвословний переклад
Тоді різномовність була на покарання,
а нині відновлено співзвучність мов
на спасіння душ наших
- знов не розуміє суті справи. Адже не різномовність стала покарою, а, властиво, нездатність висловитися - безмовність. Гадаю, для збереження симетрії поетичних протиставних пар найкраще підходила б українська пара:
безголосся
суголосся
5. Ось уся стихира в моєму перекладі:
Колись язики зазнали змішання
за зухвальство вежотворення;
нині ж язики сповнилися мудрости
через славу Богопізнання.
Там засудив Бог нечестивих
за прогрішення,
тут просвітив Христос риболовів
Духом.
Тоді безголосся вчинено на покару;
тепер же оновлюється суголосся
на спасіння душ наших.
Я просто ділюся своїми роздумами над перекладом - усе це має пропозиційний характер. А також це є запрошенням нарешті доцінити всі ті скарби, які маємо в нашій Церкві.
Всім бажаю сяяння Святого Духа на радісних обличчях!
Немає коментарів:
Дописати коментар