Забув зафіксувати, що 1 серпня минув рік, відколи ми живемо в новому домі. Тобто, якщо зовсім точно, я почав тут ночувати ще в тракті перевезень/переселень з ночі на 1 серпня 2019 р. Тоді поїзди ще будили і, здавалося, протинали саму свідомість уночі. Але через рік я з ними здружився. Думаю над усякою символікою, типу: 40 років я прожив у помешканні неподалік летовища, під розігрів аеромоторів перед злетом. Тепер поїзди. Чи се означає, що лет закінчився і тепер мій рух уповільнюється? Однак – істинний львівський дім, ще з-перед ІІ Світової війни, зі своєю таємницею, зі скрипучими сходами, з духами... Трохи як у «Тонарі-но Тоторо» Хаяо Міядзакі.
Немає коментарів:
Дописати коментар