Я скептично ставлюся до вишукування всяких національних архетипів, зведення індивідуального таланту і генію до національної зумовлености. Попри це скажу: якась іскриста грайливість, кабаретність, примружене око серед смертельної серйозности – це виразні риси польської музики, що проявляються і в рок-, і в панк-рок її іпостасі. Вже перша композиція цього unplugged концерту 2010 року «вставляє». Про апокаліптичних вершників якщо вже й співати, то тільки так. Про ворожнечу – як у другій композиції «Вчора помер мій ворог», про душу істинного педагога – в широкому розумінні – тільки як у композиції «Виїхали на вакації всі наші підопічні». І так далі, ... це варто раз-у-раз передивлятися, хай благословить Казіка Творець. Тобто хай благословить Пурпуровий Годинникар Світла. Раз-у-раз передивлятися можна отут.
Немає коментарів:
Дописати коментар