Того року на CL (Comunione e Liberazione) ми не могли поїхати всі, Гафійка була ще надто маленька. До того ж почалася війна на Донбасі. Отже, над тим водосховищем були тільки ми втрьох з Гальшкою та Мартусею. Stalownik над Дунайцем виявився доволі застарілим місцем, як на звичайні стандарти таких відпочинкових осередків. Його постсовєтські умови були предметом жартів і кпин усіх цеелівців. Але тепер, з відстані шести років, згадую це місце з дуже теплою ностальгією. Там можна було проводити вечори над водою. Там я познайомився з Малґосею Домініковською. Розповідав цеелівській громаді про Майдан та війну. Плавав на водному ровері з Малґосею та дівчатами (жартома сказали Марті, що залишимо її на острові серед водосховища – настрашили!) Чудовий був час.
Як же дивовижно забуваєш вік власних дітей! Мартуся тоді була ледь старша, ніж Гафійка тепер:
Тут відеоспогад:
В цій папці всі фото. В кінці там також є ще один відеоспогад: смішна церковна польська пісня про св. Сьвєрада († бл. 1030-1034), в костелі якого ми побували.
Немає коментарів:
Дописати коментар