«Сан-Джуніперо» з 3 сезону. Дивився в ніч із вівторка на середу 24
січня. Пройняло дуже. Недарма Тім Ґудман з The Hollywood Reporter
сказав, що при цій серії не пустить сльозу хібащо геть черства людина.
Серія про Сан-Джуніперо виклично експлуатує табуйовані в церковному
середовищі теми: позитивно і зі співчуттям показана лесбійська любов
та евтаназія. Але, на відміну від багатьох інших фільмів, де ці
прегрішенія з'являються, тут вони не викликають одразу відторгення,
принаймні в мене. Попри викличність, вони більше ставлять питання, ніж
дають відповіді.
А головне питання – про тугу за Царством Небесним, за вічністю, за
вічним блаженством. Фільм показує, що ця туга невитравно існує в
людях. Мають її і ті, які давно відійшли від церковности. Замість того
Царства Небесного, про яке говориться в Церкві, такі люди творять
своє: віртуальне, змодельоване, змодероване, як технологічна «хмара».
Утішення в цьому «царстві», його блаженство – в компенсації того суто
земного щастя, якого людина не мала в реальності. Хто не мав досвіду
щасливого земного сексу – отримає його в віртуальності, хто не мав
досвіду стосунків – досвідчить їх після «переходу», як у фільмі
називається посмертне перенесення свідомости в Сан-Джуніперо. Право на
щастя – ось друге головне питання.
І цьому другому питанню, цьому праву фільм змушує – філіґранною грою,
майстерною драматургією зіставлення «тут» і «там» – співчувати! Я
дивився і хотів, щоб усе закінчилося для героїнь «щасливо», при всій
умовності цього технологічного щастя. Чарлі Брукер пішов назустріч
моїм бажанням, які сам у мені і поселив: ця серія закінчується умовним
геппі ендом.
Завдяки гомосексуальності героїнь цей геппі енд тільки яскравіший (в
первісній версії сценарію пара мала бути гетеросексуальною – Брукер
навмисне змінив його).
Так. Думаєш, пустивши, холєра, сльозу: хай мають хоч таке щастя.
Як християнин я знаю, що нам обіцяно більше. Повніше. Але фільм
стримує осуд супроти тих, які більшого і повнішого не пізнали.
------------------------------------
Вчора Гальшці – 16! Час летить, як засніжені львівські вулиці за
вікном таксі, яким я їду на збори нашого кафкіанського Відділу.
------------------------------------
А світлина – власне з сьогоднішніх зборів. Оргкомітет Хресної Дороги в
Хрестопоклонну Неділю. Я попиваю солодкий протикашлевий сироп. Як
обійдешся без пляшки, коли одною з тем ХД хочуть зробити століття IV
Універсалу? Зазнимкував Максим Тимо.
Немає коментарів:
Дописати коментар