Туман, майже непроникний і тільки трохи проріджуваний рідкісними ліхтарями, оповив нас із Галею, коли ми перед північчю вийшли з «Темних часів» (Darkest Hour) у Вікторії Ґарденс. Туман посвяття, закінчення зимового літургійного піднесення. Після Йордану я завжди вже настроєний на весну. Чекаю улюблений час – Великий Піст. Улюблений ще й тому, звісно, що збагачується літургійне життя. На «Темні часи» я не конче раджу йти. Краще подивитися кілька добрих документалок про Черчілля. Хоч гра Ґері Олдмена чудова, вірогідне перевтілення.
А вранці був Патараґ за Єкмальяном, співалося дуже добре. Потім прихід – останньо-святковий – Василя і Наталі Р. та Максима Т. Вдалося добре набутися і порозмовляти. Попереду ще один спокійний тиждень перед другим семестром і моїм забігом 5-тижневих напружених лекцій.
Немає коментарів:
Дописати коментар