СЛУЖБА БЛАЖЕННИХ НОВОМУЧЕНИКІВ УКРАЇНСЬКОЇ ГРЕКО-КАТОЛИЦЬКОЇ ЦЕРКВИ (27 червня) З НОТНИМ ДОДАТКОМ ТА КОМЕНТАРЕМ

Праця над цією службою мала кілька етапів. Протягом Світлого Тижня 2009 року я написав усі тексти для вечірні та утрені – з нагоди освячення на початку травня того ж року нового храму Блаженних Мучеників УГКЦ при Українському Католицькому Університеті. Відтак, тоді ж у травні, після першого відспівання служби, я вніс деякі поправки, запропоновані о. Петром Ґаладзою. Потім ми з невеликим студентсько-викладацьким крилосом співали цю службу в УКУ рік за роком. 19 червня 2016 набув чинности декрет Блаженнішого Святослава (Шевчука), який затвердив і проголосив цю службу ad experimentum терміном на три роки. Навесні 2017 року я почав працю над нотним додатком, задля якого поклав на мелодію більшість «подібних» стихир, а для самогласних – створив ориґінальні наспіви. Дописав також окремі Блаженні для Божественної Літургії. Докладніше все описано в коментарі. Ось PDF з усіма матеріалами.

КРІЗЬ НЕДІЛЬНИЙ ПРИСМЕРК

В неділю, себто два дні тому, 28 січня, була дуже гарна вірменська Літургія з нашим єпископом Маркосом (Говганнісяном). Тер гайр захворів. Галя в Будапешті, я їхав з дітьми. Виявив ще вдома, що не маю шаракану «Грашап’ар’ Аствац’», тож біг перед Літургією на Шевську з молитвою, щоб у «Фотонові» не було черги – і таки не було.

Літургія пройшла гарно, натхненно, Максим Сало справдився, добре заспівавши «Ънтр’ялд». Зараз у Львові панує півсонний присмерк, вологість висить у повітрі неприємним хлюстким плащем, ність солнца сіяюща, се все буває тяжко долати. Спів на Літургії – немов продирання, перемагаючий прорив крізь сей навислий вологий присмерк. Особливо в кінці Літургії се проявилося, коли раптом згасли всі світла в церкві (і в цілому середмісті). А ми ще більш переможно співали завершальні гімни, Єг’іці Анун Т’яр’н оргн’ял.

Не заздрю тим, хто не ходить до церкви. Бо в таку неділю альтернатива – пролежати в ліжку до 12-ї або й далі, а потім запірнути одразу в вечір. У таку неділю піти до церкви – аскеза, доступна всім, благословенне зусилля. Виплачується, радує, перемагає, прикликає весну. Я в кінці, на цілування Євангелія взяв «Ар’авот люсабер» – щоб призвати весну, чудесний час Посту і передпасхального шляху.

Після Літургії србазан зробив з нами знимку. В кращій якості я поки що не маю, але й сей варіант промовистий: ми немовби трохи розчинилися в цьому міжзим’ї, ніби мусимо спеціально утверджувати власне існування, прорив, радість. Буде краща версія – викладу.

ДУШІ ЇХ ВО БЛАГИХ ВОДВОРЯТСЯ

Кілька думок після одної з найщемкіших серій Чорного Дзеркала –
«Сан-Джуніперо» з 3 сезону. Дивився в ніч із вівторка на середу 24
січня. Пройняло дуже. Недарма Тім Ґудман з The Hollywood Reporter
сказав, що при цій серії не пустить сльозу хібащо геть черства людина.

Серія про Сан-Джуніперо виклично експлуатує табуйовані в церковному
середовищі теми: позитивно і зі співчуттям показана лесбійська любов
та евтаназія. Але, на відміну від багатьох інших фільмів, де ці
прегрішенія з'являються, тут вони не викликають одразу відторгення,
принаймні в мене. Попри викличність, вони більше ставлять питання, ніж
дають відповіді.

А головне питання – про тугу за Царством Небесним, за вічністю, за
вічним блаженством. Фільм показує, що ця туга невитравно існує в
людях. Мають її і ті, які давно відійшли від церковности. Замість того
Царства Небесного, про яке говориться в Церкві, такі люди творять
своє: віртуальне, змодельоване, змодероване, як технологічна «хмара».

Утішення в цьому «царстві», його блаженство – в компенсації того суто
земного щастя, якого людина не мала в реальності. Хто не мав досвіду
щасливого земного сексу – отримає його в віртуальності, хто не мав
досвіду стосунків – досвідчить їх після «переходу», як у фільмі
називається посмертне перенесення свідомости в Сан-Джуніперо. Право на
щастя – ось друге головне питання.

І цьому другому питанню, цьому праву фільм змушує – філіґранною грою,
майстерною драматургією зіставлення «тут» і «там» – співчувати! Я
дивився і хотів, щоб усе закінчилося для героїнь «щасливо», при всій
умовності цього технологічного щастя. Чарлі Брукер пішов назустріч
моїм бажанням, які сам у мені і поселив: ця серія закінчується умовним
геппі ендом.

Завдяки гомосексуальності героїнь цей геппі енд тільки яскравіший (в
первісній версії сценарію пара мала бути гетеросексуальною – Брукер
навмисне змінив його).

Так. Думаєш, пустивши, холєра, сльозу: хай мають хоч таке щастя.

Як християнин я знаю, що нам обіцяно більше. Повніше. Але фільм
стримує осуд супроти тих, які більшого і повнішого не пізнали.

------------------------------------
Вчора Гальшці – 16! Час летить, як засніжені львівські вулиці за
вікном таксі, яким я їду на збори нашого кафкіанського Відділу.

------------------------------------
А світлина – власне з сьогоднішніх зборів. Оргкомітет Хресної Дороги в
Хрестопоклонну Неділю. Я попиваю солодкий протикашлевий сироп. Як
обійдешся без пляшки, коли одною з тем ХД хочуть зробити століття IV
Універсалу? Зазнимкував Максим Тимо.

ВТОМА

Мені подобається отак бути втомленим. Сьогодні день вийшов насиченим і плідним: я прочесав 11-17 псалми (з максимальною увагою), з’їздив на Хуторівку задля всяких принтерних справ (там теж усе встиг), відспівав вечірню (співалося і тяжко, і натхненно – маю період сухого кашлю), завтра Теодосія Кіновіарха, співали з Лукою М., Марчкою Я. та частиною одного славного монодійного кліросу; потім іще мав репетиційку з Ольгою М.-В. та тероризованою життям Іванкою В. (в принципі, репетицією це годі назвати, я пояснював певні начала нотної грамоти, говорили про віру потім довго й цікаво – навіть для мене). Повернула мене додому своїм автом Ярина Т., хай її благословить Усевишній, повернула геть викінченого, перепрацьованого і пересмиканого як ґітара після unplugged концерту. Але я ще таки прочитав 18, 19, 20 псалми, щоб – по-«Монківськи»? – завершити круглим числом. І от зараз – Чорне Дзеркало і спати. Супердушевна новина: дзвонив ТГ. Просто так, для душі. Я його страшенно люблю, попри все.

Тут чудова програма Американского Часа. Особливо вразило про 12 Блока.

НЕДІЛЯ ТУМАННИХ ЧАСІВ

Туман, майже непроникний і тільки трохи проріджуваний рідкісними ліхтарями, оповив нас із Галею, коли ми перед північчю вийшли з «Темних часів» (Darkest Hour) у Вікторії Ґарденс. Туман посвяття, закінчення зимового літургійного піднесення. Після Йордану я завжди вже настроєний на весну. Чекаю улюблений час – Великий Піст. Улюблений ще й тому, звісно, що збагачується літургійне життя. На «Темні часи» я не конче раджу йти. Краще подивитися кілька добрих документалок про Черчілля. Хоч гра Ґері Олдмена чудова, вірогідне перевтілення.

А вранці був Патараґ за Єкмальяном, співалося дуже добре. Потім прихід – останньо-святковий – Василя і Наталі Р. та Максима Т. Вдалося добре набутися і порозмовляти. Попереду ще один спокійний тиждень перед другим семестром і моїм забігом 5-тижневих напружених лекцій.

CУБОТА ПОСВЯТТЯ РІЗДВА-БОГОЯВЛІННЯ

Дні спершу дуже сонячні, потім похмуро-принишклі. Сьогодні з Гальшкою
та Гафією були в Максима та Наталі С., ще в той сонячно-просвітлений
час зимової суботи. Дивна вулиця Кастелівка, захована між двома
парадовими – Котляревського та Сахарова. Я розповідав частину
різдвяних подій-богослужінь-гостин, ще більше – про серіали Fargo та
Black Mirror, обидва геніальні. Відтак, підібравши Мартусю по дорозі,
вчотирьох помандрували до Victoria Gardens, за квитками на «Темні
Часи». Занурення у світ консумпції, щодо якого в мене змішані
відчуття, хоч не неґативні назагал. Навпаки, чимсь мені подобаються ці
простори торгових центрів, може, атмосферою, що «все як завжди».
Все-таки консумпція – ворог війни, а це вже добре. ...З Польщі вістка,
що поїдемо в липні з моїми ґданськими друзями до обох Буковин.

Програма на «Свободі» про Чорне Дзеркало та інші серіали.

ПОВНА СЛУЖБА 25 ГРУДНЯ – РІЗДВА ПО ПЛОТІ ГОСПОДА НАШОГО ІСУСА ХРИСТА

Викладаю повну службу Різдва Христового. Переклад робив – не суцільно в часі, а «доривчо» – десь протягом 5 років. Спершу зробив Велике Повечеріє з Литією на Різдво і Богоявління, ось цей файл, з усіма псалмами та молитвослов’ями. Відтак завдяки ієрм. Луці Михайловичу переклав усю гімнографію різдвяних Царських Часів, а також багато що з утрені. У повному файлі є Царські Часи, Велика Вечірня (що переважно поєднується з Літургією Василія Великого), гімнографія Вел. Повечерія (тільки гімнографія, бо воно повністю подане в окремому фалі), повна Утреня та все, що треба для літургії 25 грудня, навіть є окрема заамвонна молитва.