Певні книжки, музичні твори, фільми посилаються тобі згори. Коли читаєш таку таємничо-своєчасну книжку або дивишся такий фільм, то розумієш, що тобі цим щось хочуть сказати. Або для твоєї поправи, або на твоє потішення - щоб не падав духом.
Одним із таких дивовижних фільмів став для мене британський серіал 1982 року The Barchester Chronicles («Барчестерські хроніки»). Це екранізація двох романів Ентоні Троллопа із серії Barchester novels: «The Warden» та «Barchester Towers». Режисер – David Giles.
Серіал (7 серій) унікальний тим, що повністю присвячений Англіканській Церкві ХІХ століття. Присвячений святим і несвятим її служителям, життю й інтриґам провінційного духовенства...
У третій серії є вражаючий епізод: молодий священик-кар’єрист на прізвище Слоуп, щойно приїхавши до єпархії, говорить у присутності старого каноніка проповідь, фактично руйнуючи все те, що той старий канонік робив у літургійній сфері, себто наводить арґументи проти літургійного благочестя, піснеспівів і т. п.
Побачивши і почувши ту проповідь, я не міг не розпізнати мою життєву ситуацію, всі ті видимі і невидимі інвективи, з якими доводиться мати справу, ту церковну ментальність, якій доводиться протистояти. Але й дуже мене потішила реакція старого каноніка.
Але все по порядку. Спершу – руйнуюча проповідь:
I have chosen as my text a verse from the precepts addressed by St Paul to Timothy as to the conduct necessary in a good spiritual guide and pastor.
St Paul tells Timothy, as he tells all of us "Study to show thyself a workman rightly dividing the word of truth."
I stand here as a very humble chaplain seeking only to serve the needs of my bishop and win his approval. And yet as I stand here, I also see myself in the vision of St Paul, as a workman, rightly dividing the truth in such a way as to meet with the approval of God.
But how are we to divide the word of truth? What is the word of truth? How do we know which is God's truth and which is a false truth?
We've just listened to some splendid music. And indeed, many of us joined in that selfsame music, and no doubt many of you heard in that music God's truth. Certainly we were in the presence of beauty, of that there is no question.
But God's truth I wonder a little. Is there not a danger that the outward ceremonies become more important than the inner meaning? That the wonderful music and fine singing tend to obscure rather than illuminate the word of God? I do not make dogmatic statements but simply, and with great humility, put the question are we in danger of losing sight of the truth?
In the Middle Ages, to be sure, the religion of the multitude was an affair of the imagination. The word of God was adorned with melody, with pretty pictures, even with magical properties, but this is not the Middle Ages and we are not illiterate peasants. This is the age of reason, the 19th century, when the achievements of our great scientists and engineers place wonders in our midst that our ancestors would have looked upon as miracles. But our scientists and our engineers do not make miracles, they apply reason and logic. And it is my humble belief that the 19th century Christian must approach his faith in the same way.
We must not only believe but digest. We must not only hear but we must understand.
Consider the words of our morning service. How apposite, how intelligible, how reasonable. But most of all when they are read with simple and distinct decorum is not that meaning lost when those simple reasonable words are obscured with melody and descant, chorus and incantation?
"In the beginning was the Word. And the Word was with God. And the Word was God."
The word. Not music, not incantation, not meretricious melody.
God is the Word! And the Word is God!
Парафіяни шоковані таким трактуванням піснеспівів і літургійних «церемоній». Старий канонік – а воднораз і композитор – роздумує впівголоса:
If there is no music, there is no mystery. If there is no mystery, there is no God. If there is no mystery, there is no faith. Or have I lived for 60 years on a misunderstanding?
Донька йому відповідає:
No, you have not, father. And we will do something about Mr Slope.
А батько їй – о торжество смирення! – відповідає:
Немає коментарів:
Дописати коментар