Роберт співає так, що відчуваєш усю глибину кожної особи, що стоїть за ніби сухим переліком імен. Увесь трагізм існування цих «родів і родів» на землі, всю їхню надію на сповнення Обітниці. Розумієш, що недаремними були ці покоління, які наближалися до того, що Вічність вторглася владно в земний ритм, наповнивши Сенсом - Логосом - перебіг многих поколінь. На мою думку, тут одне з найкрасивіших і найглибших - за виконанням - літургійних євангельських читань.
Отже: співає Роберт Пожарський (Robert Pożarski) - на моє переконання, один з найкращих у Європі знавців і виконавців західної літургійно-співочої традиції. Наспів - з Antiphonarium Łukasza Kupisza (вид. у Кракові 1655 року). Текст - із найстаршого польського перекладу Біблії Jakuba Wujka (кінець XVI ст.). Літургійно це Євангеліє в латинській традиції виконувалося під час всенічного чування на Різдво, замикаючи Matutinum (утреню), безпосередньо перед початком Різдвяної нічної Меси (т. зв. Pasterka).
Немає коментарів:
Дописати коментар