ВИБРАНІ СТИХИРИ ДЛЯ ЛІТУРГІЇ ПЕРЕДОСВЯЧЕНИХ ДАРІВ

У цьому збірнику є стихири складних наспівів, які на цей момент я зміг зробити для літургії Передосвячених: складні подобні типу «Велія Креста» 3-го гласу чи «Преподобне отче» 5-го гласу, великі самогласні, наприклад, стихира «Днесь неприступний Істотою» або стихира Кассії у Велику Середу. Ясна річ, збірник з року в рік буде поповнюватися, я маю намір ще багато чого, як Бог дасть, зробити, але наразі добре, що є оце – в одному PDF-файлі.

ЛІТУРГІЯ ПЕРЕДОСВЯЧЕНИХ ДАРІВ – АНТОЛОГІЯ ПІСНЕСПІВІВ (МОНОДІЙНИХ ТА ПОЛІФОНІЧНИХ) ДЛЯ ХОРІВ І КРИЛОСІВ УКРАЇНСЬКОГО КАТОЛИЦЬКОГО УНІВЕРСИТЕТУ

Цій моїй праці вже теж виповнюється рівно 10 років. Тим не менше, вважаю цей свій збірник – один з перших, мною виготовлених – цінною антологією. В ній можна знайти як загальнопоширені в Галичині піснеспіви Передосвяченої Літургії, так і багато незнаного або забутого. Є прекрасні версії «Да ісправиться», особливо чудесна гармонізація галицького мелізматичного наспіву, яку зробив владика Йонатан (Єлєцкіх); є піснеспіви з Львівського Ірмологіона 1904 року, з «Гласопіснця» о. Ісидора Дольницького, з усім відомої книжки «Церковні наспіви» Володимира Головка; є гармонізації ігумена Силуана (Туманова). Все в одному PDF-файлі.

NEVER MORE (сьогоднішній прекрасний текст моєї Дружини на триліття Гафійки)

У минулу суботу був день священомучениці Агафії…Сьогодні рівно три

роки, як у нас народилася третя донечка,

Гафійка…Агатка…Гафенятко…просто Фуся. З усіх трьох, хоч як це дивно,

вона планувалася і очікувалася чи не найдовше, через конкуренцію з

маминою дисертацією, однак при цьому потрафила стати несподіванкою і

випередити наші з Андрієм плани…Коли я ще була вагітною, мені

пророкували проблеми – мовляв, двоє ще куди не йшло, а троє вже таки

влаштують тобі веселе життя: вічна втома, і тотальний дефіцит всього –

енергії, часу, сили, сну, спокою, грошей, терпіння, нервів… Коли ми

поїхали народжувати, дві старші сестрички залишилися вдома самі і

трепетно чекали новин, а коли вона – ще безіменна – народилася, обидві

дуже тішилися…не відходили, вивчали мініатюрний новонароджений шедевр.

Спостерігали за мною місяць, два, три: рутина, плач (її), памперси,

годування, відбекування, прогулянки, прання, плач (мій)… А потім якось

Гальшка сіла біля мене і каже: «Мам, ну, ти ж вже не вперше…Ти ж вже

мала дітей…Ти ж вже знала, як це…Ну, то чому ти вирішила знов? Чому Ти

знову на це пішла?»

Запитала вона мене так не тому, що піддавала сумніву Гафійку, і не

через «сіблінгову конкуренцію», а тому що у нашої старшої доньки –

вроджений талант виплітати із суперечливих буднів глибокі богословські

питання, на які повсякчас губишся відповісти одразу. Якось вона,

приміром, довго плакала над тілом мертвої черепашки і розпитувала

мене, чи у Воскресінні тріснутий панцир у неї буде зцілений чи

залишиться таким? В нас навіть був цілий богословський консиліум на цю

тему. А якось, сидячи за обіднім столом і спостерігаючи за моїми

відчайдушними спробами розігнати «вселенський собор» мурашок із банки

конфітур, вона спитала: «Мамо, а мурашки знають, що ми – люди?» Це

питання і досі відлунює в мені, коли пробую образно пояснити комусь

таємницю Божого Воплочення. І на цей раз, у відповідь на питання про

маленьку Гафійку, я безпомічно зіронізувала: мовляв, народила, мабуть,

тому що люблю мучитися і страждати… Відповіді на правдиво глибокі,

тектонічні питання – прості, а тому побачити їх складно. Потім, коли

один студент запитав мене, навіщо Бог так жорстоко проекспериментував,

створивши світ і людину з вільною волею (що, хіба ж не знав, що

буде?), мені клацнуло і пуцлі зійшлися. Створив, бо не міг інакше. Бо

така природа Божа – творити з великої незбагненної любові,

нераціональної, неутилітарної, нерозсудливої любові, неземної і

готової стерпіти від творіння навіть заперечення і відторгнення Себе

самого... Десь із таких кришталиків дивакуватої любові народилася і

Гафійка. Але я навіть не про це. Я про інше…

Коли вперше бачиш власну дитину, переходиш перший рубіж nevermore:

більше не буде колишньої свободи, більше не буде відносної

безвідповідальності, більше не можна не рахуватися з потребами ще

однієї істоти. Це чималий удар по егоїзмові. Це виклик типовому

житейському «здоровому глузду». Потім на якийсь час настають конвеєрні

будні з золотими уривками сну. Всі довкола монотонним хором

підбадьорюють і нашіптують: ще трохи і вже сяде, ще пару місяців і вже

піде, ще пару тижнів і заговорить, вже скоро ходитиме на горщик, ще

трохи і піде в садок…а там не зчуєшся, і вже до школи. Складається

враження, ніби життя – це суцільні перегони наввипередки за

дорослішання дитини і «полегшення життя». І насторожують ті

«втішання», бо упускають з уваги оте найцінніше, трепетне відчуття

nevermore…

Останній день, коли годуєш дитину грудьми, останній раз, коли вона йде

гуляти у сплячому стані, останній раз, коли вона хитається, тримаючи

тебе за руку, останній раз, коли спить у маленькому ліжечку, останній

раз, коли просить тебе покупати її, останній раз, коли хоче на ніч

послухати казочку, останній раз, коли залюбки вчить з тобою уроки.

Якось твоя дитина пробереться у твоє ліжко, щоб погрітися в тебе під

боком і розсипе посеред ночі твої дорогоцінні сни, але потім може

більше ніколи цього не захотіти. Якось вона попросить тебе разом з нею

потанцювати під улюблену музику, але може статися так, що це буде

востаннє….І ти ніколи не знаєш, коли настане цей останній раз –

будь-який раз може раптом виявитися останнім на дорозі

дорослішання…щемко відлунюючи у серці безконечним nevermore…Тому

продираючись крізь хащі настирливих проблем і нестач, втоми і

циклічності, ціную кожну хвилинку, хоч би якою важкою вона була. Із

кількох іще nevermore зіткане усе наше батьківство? ціле наше життя? І

як важливо не поспішати їх проґавити.

Народження кожної із трьох доньок розширяло моє серце в геометричній

прогресії. Якщо я хоч на крихту стала мудрішою і чуйнішою,

вирозумілішою і уважнішою, то це тільки завдяки їхньому безперервному

навчанню мене бути мамою, бути просто людиною, вміти давати без

відсотків, завдяки їхнім безконечним іспитам мудрості і второпності,

котрі я раз-у-раз завалювала і знову мусила здавати. Це те багатство,

яке я би ніколи не змогла ніде купити. Коли кажуть, що не варто

народжувати дитину, бо маленька квартира, бо великі проблеми, бо не

вистачить грошей, бо «важкі часи», не вірю. Замалим і затісним

по-справжньому буває лише людське серце, завеликим буває страх

відкритися і довіритися Богові, не вистачати по-справжньому може

тільки любові, а «важкі часи» - це взагалі відмазка для тих, хто

зовсім не тямить в історії.

Сьогодні настало ще одне маленьке nevermore…вже більше не два. Гафійці

сьогодні рівно три. Вітаю з уродинами, серденько!

[Світлини з Нового 2017 року в Тимів]

ВЕЛИКИЙ КАНОН АНДРЕЯ КРІТСЬКОГО У ПОНЕДІЛОК ПЕРШОЇ СЕДМИЦІ ПОСТУ

Ось минуло рівно 10 років від того моменту, коли вперше в УКУ Великий Канон у перший день Посту ми виконали розспівом Києво-Печерської Лаври, проспівуючи кожен тропар кожної пісні з канонархом. Пригадую, що тоді, в 2007, зі мною в лівому крилосі співав прекрасним басом о. Юрій Аввакумов, натомість правий крилос очолювали о. Роман Ґаладза та о. Йоан Дацько. Ніби ще такі недавні часи, а вже немовби з якоїсь попередньої епохи, з попереднього життя...

Такий спосіб виконання Канону я запозичив з запису Свято-Троїцького Йонинського монастиря в Києві. В міжчасі сам зробив переклад (наразі тільки для понеділка). Ірмоси та кондак по слов'янськи. Ось тут PDF-файл.

ПРИЧАСНІ СТИХИ СИМЕОНА МЕТАФРАСТА

З невматичних публікацій Зографського монастиря на Святій Горі. Найімовірніше, мелос належить дияконові Юстинові Зографському. Перлина для співу під час Причастя вірних.

МАЛА АНТОЛОГІЯ ПІСНЕСПІВІВ ВЕЧІРНІ І УТРЕНІ

З нагоди сьогоднішнього початку занять у нашій школі літургійного співу зібрав я невеликий букет із робленого впродовж останніх 10 (саме так) років. Небагато того, особливо відділ Утрені вимагає більшої праці – але наразі годі знайти на те час. Антологія створена насамперед для мінімальної зручности наших співців у Святій Софії. 150 сторінок, ось PDF.

МИСТЕЦТВО ЯК ЦАРСЬКЕ СВЯЩЕНСТВО

Слово Юрія Новосільського на конференції в Більську-Підляському

(29 травня 1991)

Sztuka jako kapłaństwo królewskie

wypowiedź Jerzego Nowosielskiego na konferencji w Bielsku Podlaskim (29 maja 1991)

Переклав з польської © Андрій Шкраб’юк

Я хотів сказати про один з головних струменів мого досвіду і моєї думки, так як вона розвивалася… Був період, коли я був дуже схильний осмислювати споглядання немовби в строго догматичних рамках того, що в Церкві сказано чи постановлено про мистецтво та про ікону… Але в даний момент я щораз більше відходжу від такого звужування проблематики через прив’язування її чи то до історичних, чи то до канонічних, чи то до догматичних – якщо хтось так хоче – рішень історичної Церкви.

Шановна громадо, я почав би, може, трохи з іншого кінця. Сказано, що світ прекрасний. Але де ж то написано і перевірено, що світ прекрасний? Світ не мусить бути прекрасний. Ми знаємо, що природа, що світ прекрасний – але краса не походить з емпірії реальности. Красу встановлюємо ми! То ми канонізуємо і возносимо реальність, яка може бути потворною у своєму зоровому впливі. Адже існують такі захворювання, коли споглядання зовнішньої реальности є тортурою! То якийсь наш центр сублімації – може, це наш осередок серця? – індиферентну в основі реальність, яку можна сприймати так або інакше, чинить реальністю прекрасною.

ЛЬВІВСЬКИЙ ІРМОЛОГІОН 1904 РОКУ ТА ЧОТИРИ ГАЛИЦЬКІ ЦЕРКОВНІ НАПІВНИКИ В PDF

Львівський Ірмологіон 1904 року, найвідоміший нині з дуже великої кількости джерел давньої церковної музики в Галичині, в мене тут на блозі існував уже давно у вигляді архіву з зісканованими сторінками (кожна окремо). Вчора для зручности я перевів його в один файл PDF. Також зробив у ньому зміст у вигляді закладок, що має вельми полегшити пошук потрібного піснеспіву. Файл ваговитий, понад 1 ГБ, 576 сторінок. Ось тут папка з Ірмологіоном, у ній він є і в одному PDFі, і також посторінково у рисунках JPEG.

Крім того, викладаю чотири класичні галицькі напівники: Йоана Кипріяна (Львів 1893), о. Ісидора Дольницького (Львів 1894), Олександра Остгайма-Дзеровича (Рим 1959), Ігнатія Полотнюка (Перемишль 1902). До більшости з PDF-файлів я теж зробив закладковий зміст.

ПОСЛІДУВАННЯ ВІРМЕНСЬКИМ НОВОМУЧЕНИКАМ – АРАРОГАКАРҐ

Чин поминання вірменських новомучеників 1915 року – одним PDF-файлом [файл оновлений 8 квітня 2024 р.].

Всі шаракани – Канон – на їх ушанування

Шаракани можна прослухати:
1. Оргнут’юн – Грашацан пакуцмамб.
2. Гарц.
3. Мецацусце.
4. Вогорм’я.
5. Тер геркніц.
6. Манкунк.
7. Чашу.

Шаракан Грашацан пакуцмамб в гармонізації Єрванда Єрканяна: ноти і авдіо.

БОГОСЛУЖІННЯ СТРАСНОЇ І СВІТЛОЇ СЕДМИЦЬ – УСІ ГІМНОГРАФІЧНІ ТЕКСТИ В НОВОМУ УКРАЇНСЬКОМУ ПЕРЕКЛАДІ

Врешті-решт вирішив я викласти для всіх, хто Боголюбивий і благочестивий, повний збірник богослужінь Страсного (Великого) та Світлого Тижня – двох найважливіших, мабуть, тижнів у всьому церковно-літургійному році. Це новий український переклад, здійснений у 2006-2012 роках Майстернею Літургійних Перекладів «Трипіснець».

Працю над перекладом я розпочав у червні 2006 року зі стихир вечірні з Літургією Передосвячених Дарів у п’ятницю шостої седмиці Вел. Посту – це п’ятниця, що передує Лазаревій Суботі.

Майже одразу я почав звертатися за різними консультаціями – неоціненними для всієї праці – до моїх друзів Тараса Тима, знавця патристичної літератури, та його брата – літургіста Максима Тима. Вже не пам’ятаю достеменно, але, здається, 2010 року до нас долучився о. д-р Василій Рудейко. Так і утворилася Майстерня.

Праця над текстами цих двох тижнів – одна з найважливіших справ усього мого життя. Тож прошу не дивуватися, що файл раз-у-раз зазнаватиме дрібних змін-коректур. Тим паче, що невідомо, коли ця праця з’явиться в книжковому форматі: хто зна, чи ми, перекладачі, доживемо до появи її як церковного видання. Можливо, швидше вона буде видана як літературно-наукове видання – спадає на гадку віршований переклад «Книги скорботних піснеспівів» св. Ґріґора Нарекаці, виданий у совєтські (так! уявіть собі!) часи Наумом Ґрєбньовим.

Поклоняємся Страстям Твоїм, Христе, – покажи нам і славне Твоє Воскресіння!