Нарешті завершив, на самій межі неоюліанського Великого Посту, переклад Великого Покаянного Канону. В перекладі я намагався поєднати точність (наскільки поняття перекладу суголосне з точністю) із поетичністю, певною ритмічністю просодії, пошуком яскравих образів, що краще передавали б своєрідну поетику ориґіналу. Це не була легка робота. Часто я внутрішньо сперечався з автором, з його духовістю, з усім цим морем біблійної типології, з намаганням перетворити Святе Письмо за всяку ціну в моральний приклад. Однак Канон має в собі багато поетичних перлин, він був вартий труду. Шкода, що не маю жодного часу написати коментарі до дуже багатьох тропарів; а хотілося б витлумачити читачеві-молільникові, чому те чи те місце перекладено саме так. Може, колись знайду час. Наразі тут маєте файл із самим текстом Канону, а тут – PDF не тільки з текстом, але й з нотами ірмосів та всіх інших супутніх піснеспівів. У більшості за Львівським Ірмологіоном 1904 року, кондак «Душе моя» – знаменного розспіву.
