ІНШІСТЬ ПРАВОСЛАВ’Я

Юрій Новосільський (1979)

Античні дохристиянські філософи в генеалогічному дереві Ісуса Христа; стінопис монастиря Сучевіца в Південній Буковині.

[Jerzy Nowosielski. Inność prawosławia, “Znak” 1979, nr 1–2 (295–296), s. 46-59.]

Переклав з польської © Андрій Шкраб’юк

Заувага перекладача: Текст був зорієнтований на читача – римо-католика і поляка, тож у ньому багато явищ і предметів Східної Церкви автор називає західними термінами. При перекладі я повертаю їхні звичні для Сходу назви; напр., «меса» – літургія, «патена» – дискос і т. п. Особлива подяка моєму другові Едуардові Берднику, який уважно прочитав переклад і дав цінні редакторські поради.

Одвіку – бо вже тисячу років – не було такого великого, як тепер, зближення між католицькою Церквою – західною і католицькою Церквою – східною (яку також називають православною). По суті, можна сказати, що нині між католицькою і православною Церквами, або ж між Церквами Заходу і Церквами Сходу, існують іще кращі стосунки, ніж існували перед схизмою. Перед схизмою був кількасотлітній період справжньої ненависти, тобто була одна Церква, одна доктрина, одноцільна ієрархія, а проте, протягом десь трьох останніх століть перед роз'єднанням між латинським Заходом і елліністичним Сходом панувала атмосфера, повна ненависти. Незважаючи на те, що формально однієї Церкви немає, сьогодні стосунки кращі, ніж були в IX чи VIII столітті, тобто в часи, коли розколу між Церквами не було. Виникає запитання, чи не є розмова в такій ситуації про іншість православ’я стосовно Церков Заходу якоюсь екуменічною нетактовністю, тим, що гальмує, що вносить сум’яття в загальну інтелектуальну, богословську, емоційну атмосферу, яка вже створилася між християнськими Сходом і Заходом. Однак, варто пригадати собі одну річ: адже в порівняно недавні часи, на початку ХХ століття, чільний протестантський історик, тогочасна богословська знаменитість, відмовляв православ‘ю в фундаментальних рисах християнства. Твердив, що православ’я як синкретична релігія, зліпок античних мітів, всіляких елементів орієнтальної магії, – тільки зовнішньо і чисто формально пов‘язане з християнством. Чи можлива була аж така помилка, аж така відмінність порівняно з сьогоднішніми нашими переконаннями в цьому предметі?

ЗІ СХОДУ… (ЕКУМЕНІЗМ ЧИ ЩОСЬ БІЛЬШЕ?)

Юрій Новосільський (1987)

Крішна і Арджуна на Курукшетрі

[Jerzy Nowosielski. Ze wschodu... (Ekumenizm czy coś więcej?) “Twórczość” 1987, nr 11, s. 91-95.]

Переклав з польської © Андрій Шкраб’юк

Екуменізм, екуменічний рух, його надії, його експансія, його втома, його нудьга, його неспроможність... Так, це тягнеться вже задовго. І що далі? І що з цього випливає? Християнство вариться у власному соусі, топчеться на місці – всі потрохи один одного обманюють, усе дуже мило і дуже фальшиво. Ситуація стає ніяковою.

А тим часом привид ходить по Європі – і по решті світу. Привид іншої релігії. Послідовнішої, моральнішої, вірогіднішої. Істиннішої.

Тут я говорю про проникнення індуїзму. Інакше не могло статися. Нарешті прийшла до нас ця велика релігійна традиція, цей великий досвід – від культури, духовно старшої і зрілішої. Це вторгнення, це проникнення триває вже сто п’ятдесят років. Насправді це ніяке не вторгнення, ніяка не аґресія, ніякий не прозелітизм. Орієнтальна релігія (назвімо це так умовно) тільки заповнює порожнечу, яку залишає після себе непослідовна, нелогічна, аморальна, часто злочинна система юдеохристиянства. Там, де людина прагне якогось автономного бачення духовних речей, орієнтальна релігія пропонує свої послуги з найкращими намірами – пропонує свою істину, бо це істинна релігія, пропонує свою етику, бо це гідна віри етика, пропонує своє знання про посмертну долю людини і тварини, бо це істинне знання. Орієнтальна релігія пропонує саму себе, бо це істинна релігія. Духовно й емоційно зріла людина не знаходить у розумовій, логічній площині пояснення трагедії існвання. Існування людей, тварин, природи, планети, можливих світів – довготривалих, та все-таки смертних. Як, наприклад, має поставитися християнська Церква до страждання тварин? Як вона має духовно опікуватися такими людьми як, приміром, тваринники, які або самі мусять убивати, або відводити на жорстоку смерть тварин, з якими вони, якщо не є таки зовсім черствими примітивами, мусять мати якийсь емоційний зв’язок. Повертається проблема ката: він не має жодного гріха. Одначе як умовити людину, що вона не має гріха, якщо сама вона добре знає, що його має? Наші юдеохристиянські системи тут безпорадні. Натомість орієнтальний закон карми з залізною послідовністю таке явище пояснює. То нічого, що перші форпости орієнтальної релігії у вигляді різного роду теософських або антропософських рухів надто наївно «популяризувалися» в Європі і в Америці. Після цієї, справді інколи наївної, хвилі «моди» елементи орієнтальної релігійної свідомости залишилися і непокоять як і давніше.

RAVENGLASS & ESKDALE RAILWAY

Таких мініатюрних, «ліліпутських» залізниць у Великій Британії найбільше в світі. (Як і взагалі т. зв. «історичних залізниць».) Оце одна з них – у моєму омріяному Озерному Краї. Сьогодні, випадково натрапивши на опис і список історичних залізниць у UK, я подумав, що бути машиністом потяга от на такій Ravenglass & Eskdale Railway – оце радість радостей! ...І, звісно, давним-давно пора пустити туристичний потяг у Львові довкола Шевченківського Гаю – по тій старій зміїстій залізниці, яку ми так любимо з дітьми.

А тут – ще одне чудо: Валлійська Верховинська Залізниця, що перевозить не тільки туристів, але й слугує як громадський транспорт для місцевих жителів.

Welsh Highland Railway (WHR), Rheilffordd Eryri (Part 1):

Welsh Highland Railway (WHR), Rheilffordd Eryri (Part 2):

ВЕЧІРНЯ ПЕРЕДСВЯТТЯ СТРІТЕННЯ. ПОВНА СЛУЖБА СТРІТЕННЯ З НОТНИМ ДОДАТКОМ

Вечірня передсвяття Стрітення та святого мученика Трифона. Повна служба Стрітення: все, що потрібне для вечірні, утрені та Літургії. Зміст книжки:

1-5 Вечірня, мала та велика з Литією;

6-13 Утреня;

13-15 Божественна Літургія;

17-18 Три самогласні стихири 1 гласу на «Господи, воззвах» за Стихирарем ієрм. Луки (Михайловича);

18-19 Наславник на ГВ «Хай відчиниться брама небесная днесь», глас 6, адаптація з Львівського рукописного Ірмологіона 1680 року;

20-21 Стихири на стиховні церковнослов’янською мовою, візантійсько-болгарські, глас 7, з невматичної Мінеї;

22-23 Наславник на Стиховні, теж цсл мовою, візантійсько-болгарський розспів, глас 8;

24 Тропар і кондак цсл мовою в невмах;

25-31 Ірмоси Канону Стрітення з повною 9-ю піснею (з 27 с.), українською мовою, за Львівським Ірмологіоном 1904 р.;

32 Задостойник Стрітення, гармонізація для чол. хору;

33 Наславник на Хвалитних, глас 6, адаптація за Стихирарем ієрм. Луки (Михайловича);

34-38 Причасний «Чашу спасенія прийму», різні версії: грузинська та візантійські;

39-40 Тропар і кондак Стрітення грецькою мовою.

ХРИСТИЯНСТВО – ЦЕ НЕТРАДИЦІЙНІ ЦІННОСТІ. ВЕЧІРНІ ГРИГОРІЄВІ БОГОСЛОВУ ТА ТРЬОМ СВЯТИТЕЛЯМ

Як тільки – і де тільки – хтось починає багато говорити про «християнські цінності», я розумію, що християнством тут і не пахло. Тим паче, коли говориться про «традиційні цінності»: це означає, що хтось робить із віри, Євангелія, вчення Христового, Церкви – санкцію своїм авторитарним, а щонайменше – маніпуляційним уявленням.

Християнство – найбільш нетрадиційна релігія, це віра нетрадиційної орієнтації. Християнство – підозріле і небезпечне. Воно тільки до пори, до часу терпить спекулювання на собі як на «традиційній цінності», воно в своєму корені не хоче і не може бути печаткою благопристойности.

Що «традиційного» в житті Алексія – чоловіка Божого або в житті преподобної Ксенії Римлянки, пам’ять якої сьогодні якраз звершувалася за старим стилем? Це нормально, це буржуазно-правильно – жити при власному домі невпізнаним жебраком, як Алексій? Прожити пів століття в пустелі, як Марія Єгипетська? Згідно з «традиційними цінностями», Марія мала б після навернення жити добропорядним буржуазним подружжям, жодних пустель і левів. Можливо, вона ще мала б прочитати курс лекцій з біоетики, щось там про правильне сексуальне життя.

Увірування, яке пов’язується, за Євангелієм, зі зненавидженням світу цього з його інституціями та цінностями (пор. Лк 14:26), в житті багатьох людей може – і повинне! – перевернути всі «цінності», весь усталений життєвий орднунґ. Зовсім не тому, що Бог не любить порядку – Він є Творцем космосу, себто безмірної впорядкованої вселенської структури. А просто тому, що світські цінності, хай сто разів релігійні й освячені століттями, усталені, успішно діючі в суспільстві – обертаються вкрай швидко несвободою, ідолатрією, навіть щоденним пеклом. А християни покликані до свободи. І цінності ми цінуємо тільки тому, що вони Богодаровані, дочасні і зникомі. Тому що даруються у свободі і для свободи, для сповнення людини у творчості.

Викладаю вечірню 25 січня – св. Григорія Богослова. Також тут наславник на «Господи, воззвах» цієї вечірні: стихира «Невтомний язик твій до повчання», глас 8, адаптована з давнього наспіву за «Стихирарем» ієрм. Луки (Михайловича):

Невтомний язик твій до повчання,

у вухах серця знаходячи відгук,

лінивих душі пробуджує;

і в богогласних словах

ліствиця виявляється,

що від землі до неба виводить.

Тому, Григорію Богослове,

не переставай молитися Христу Богові,

щоб від бід спас душі наші.

Тут вечірня Трьох Святителів (30 січня). Згодом дороблю на вечірнях паремії, дороблю й утреню до тих служб, наразі ділюся тим, що маю. У болгарському невматичному «Псалтикійному Мінейнику» (опрацював його і видав Манасія Поп Теодоров, Софія 1922, с. 128) подано інший, ніж у теперішніх церковнослов’янських Мінеях, гарний тропар Трьом Святителям – «Три величайшия світила Трисолнечнаго Божества», глас 1; викладаю його в п’ятилінійній нотації.

[Додаю в березні 2024 наславник «Тайні сурми Духа» на Господи, воззвах, глас 6, за тим же «Стихирарем».]

МАТЕРІАЛИ ДЛЯ МОГО ЦИКЛУ ЛЕКЦІЙ «ОСНОВИ ВІРИ І БОГОСЛУЖІННЯ»

Білоруський навчально-катехизаційний фільм «Азбука Православ’я»: хороший простий виклад про структуру храму, про поведінку в ньому, про головні богослужіння і головні частини їх і т. п.

Лінк, щоб скачати цей навчальний фільм.

Фундаментально важливий текст Сєрґєя Авєрінцева «Гречекая литература и ближневосточная словесность» із його збірника праць «Риторика и истоки европейской литературной традиции». Текст – на початку збірника.

PDF-файл всього збірника (видання 1996 року).

Інший PDF-файл.

DOC-файл збірника.

Так само Сєрґєя Авєрінцева збірник статей «Поэтика ранневизантийской литературы»:

Весь збірник у DjVu форматі.

DOC-файл збірника.

PDF-файл збірника.

Інший PDF-файл.

«Książeczka o człowieku» – польською мовою праця Романа Інґардена (1893-1970), який у 1925-1944 роках був професором Львівського університету.

Лекція Алєксєя Осіпова про можливості і межі людського пізнання:

ПОПРАЗДЕНСТВЕННИЙ СНІГ

Сніг, почавши падати в суботу серед дня, забілив у ніч на цю неділю ціле місто. Ми його чекали на Різдво і Богоявління, але він собі обрав неділю Блудного Сина за візантійським календарем, коли вже не дуже його хочеться вітати.

Тим не менше, ранок з лапатими гілками виглядав торжественно. Предстояння засніженої тиші в недільний ранок за вікном. Перед Тів-Патараґом я ще зробив кілька світлин улюбленої церкви моїм простесеньким телефоном. Які різні ці ніби ті самі вулиці – Вірменська, Краківська! Тут кожен поворот, кожен закуток асоціюється зі святом, з чудом літургійности, з радістю Богоспілкування, а по службі – радістю спілкування з друзями. Благословенна львівська Вірменка!

Думки сьогодні: неможливість проповідування, абсолютна неміч при спробі говорити щось про Христа і Церкву певним людям. Що їм будеш говорити, якщо їм просто непотрібен Бог? На що здадуться всі твої таланти, вміння, ерудиції та експресії? Найвище, чого досягнеш – мовчазного акту про ненапад, тимчасового zawieszenia broni.

Але й це треба приймати. Дуже важливо час від часу бути зовсім неуспішним, переживати невдачу і незмогу – невдачу і незмогу саме в тій царині, яка ніби є твоєю сильною стороною. То і є одна з форм смирення: спробувати, зазнати невдачі, відступити.

Все-таки є люди тієї самої або близької хвилі, а є люди – майже ворожі, прямо на якомусь тілесному рівні. Несприйнятні. Ти можеш тільки, як сніг, смиренно падати на голови праведних і неправедних. А потім так само смиренно розтанути, чекаючи своєї весни, воскресіння Богодарованої Сили.