CARMINA BURANA – РУКОПИС
Carmina Burana – це добре відома антологія світських та
сатиричних латинських пісень, що походить з баварського монастиря
Бенедіктбойєрн і сьогодні зберігається в Мюнхені. Крім пісень, у рукописі з XIII століття є кілька літургійних драм, серед яких ми
знаходимо дві «Пасії». Пасія, яка не має власної назви і яку звуть «Великою»,
щоб відрізняти її від коротшої і менш імпозантної Ludus breviter de Passione, записана латинською мовою і почасти
південним діалектом німецької мови. Майже весь текст супроводжується
невматичним, позбавленим ліній музичним записом.
ЛІТУРГІЙНА ДРАМА ТА МІСТЕРІЯ
В Західній Європі – культурному просторі, де домінувала латинська мова та
літургія, практика драматичних вистав, які розширяли засоби літургійної
експресії і через драматичну акцію уприсутнювали найважливіші події Діла
Спасіння, підтверджується в джерелах уже на початку Х століття, хоч її родовід
безсумнівно старший. Однак ці вистави, що практикувалися спершу головно в
монастирських середовищах, аж до початку XIII століття, як правило, не показували (щоб не сказати: уникали) зображень
Страстей і Розп’яття Христа. Канон літургійних офіціумів, ігор та
драматизацій охоплював передовсім пасхальне Відвідання Гробу, Омиття ніг,
Поклоніння Хресту, Покладення до Гробу, процесію Пальмової (Квітної)
Неділі, яка розпочинає Страсний Тиждень, а також розбудований багатосюжетний
різдвяний цикл, що включав сцени поклоніння Новорожденному пастухів та волхвів
зі Сходу, з часом розширений сценами на дворі Ірода, винищення немовлят та
плачу Рахилі. Дослівне зображання ключової для Відкуплення події, якою була
смерть Христа на Хресті, не було потрібне: адже звершуване щоденно
священнодійство Меси, форма якого в той час мала багатющі драматичні засоби,
було достатнім уприсутненням і промовистим спомином Найсвятішої Жертви.
